Тернопільська "німецька" вулиця (1941)

Таким був сучасний бульвар Шевченка в перші дні німецької окупації 5-9 липня 1941 року.

Трагедія тернопільських десятикласників (1941)

Укотре перечитуючи інформацію Тернопільського управління СБУ про долю тернопільських десятикласників, заарештованих в 1941 р., не можу до кінця з'ясувати, як же все було насправді. І не тому, що інформація неповна, - навпаки, щоби встановити істину, працівники СБУ прояснили немало фактів. Важливі відомості до цієї справи додала також сестра колишнього рідношкільника, члена ОУН Григорія Філя п. Євгенія.

Трагічні події Другої світової війни очима тернопільських євреїв

ТЕРНОПІЛЬСЬКІ ЄВРЕЇ, 1941Р

За совєтських часів. Після приходу до влади Гітлера напруженість у Європі зростала. Антисемітизм у Польщі під впливом сусідства із заходу приймав загрозливих масштабів, становище євреїв у Польщі поступово ставало нестерпним та безвихідним. Під їхніми ногами горіла земля і на горизонті не видно було жодного променя надії. Звістка про завоювання Польщі Гітлером та початок війни була для населення тяжким ударом. Серця людей чуяли біду.

Спогади про тернополянина Артема Лугового та Ярослава Стецька (ВІДЕО+ФОТО)

Родинний альбом корінного тернополянина Артема Лугового коментує його онук Юрій. Світлини впорядковувала бабуся Ольга Брикович-Лугова. Дідо був народжений в 1908 році, а загинув (закатований москалями) в 1941-ому у тернопільській тюрмі. Причиною смерті міг бути розстріл, то сталося 27 чи 28 червня (за пару днів до вступу в місто фашистів). Єдиним пам'ятним місцем є цвинтар, де у братській могилі похований дід. Його ім'я вибито на таблиці в переліку жертв сталінських репресій. Артемій Луговий навчався разом із Ярославом Стецьком в Українській держаній гімназії (будинок на Камінній не вцілів). В альбомі є світлини, де дід зоображений із Стецьком. Зважаючи на це пані Ольга, по війні, закопала його в землю, де він впродовж тривалого часу "зберігався" подалі від репресій і сибірів, яких родина могла зазнати. Оскільки всі вони приймали участь у Визвольних змаганнях, були в "Соколах" та ін. організаціях, то звісно "були цікаві", як для польської поліції (до війни), а потім для служб НКВС. Дід закінчив краківський Ягелонський університет, де здобув спеціальність магістра права. Проте на той час мав звичайну роботу, працював у Курівцях бібліотекарем.

Пан Володимир про тернополянина Левка Пачовського, якого вбили німці (1941)

Цвинтар, який містився за спиною Монастирської церкви не був дуже великим. За дзвіницею стояла знаменита чудова каплиця. Мені здавалося, що вона була двоповерховою. Там шось містилося внизу.. (від автора блогу: "чув про мощі"). Я був динина..не можу пам'ятати, але казали, що її розмальовували знамениті майстри. На старому цвинтарі (заснований на поч. 17ст) захоронень уже не велося (станом на 1930-ті рр). Можу згадати лише за останнього..там похованого..

Начальник Генерального Штабу Червоної Армії Георгій Жуков у Тернополі (1941)

Південно-Західний фронт — оперативно-стратегічне об'єднання радянських військ на південно-західному напрямку за часів у Другої світової війні. >>

Старий ринок та камениця Майків (1941)

Це ринкова площа, а саме її нижня частина, яка ламалася до півдня. Праворуч, скоріш за все, каменця масарів Майків. Ліворуч видніється шпиль Парафіяльного костелу (тепер ЦУМ).

На вулиці Руській тиша і танки (1941)

Фото датоване 1941р. Станом на 1 січня 1941 р. в місті (німцями) проведено перепис худоби, який дав такі результати: великої рогатої худоби — 924 голови, в т.ч. 777 корів, 443 свині, 217 кіз, 695 коней. Більша частина худоби належала одноосібникам, робітникам і службовцям. Люди відчували, що перепис мас далекоглядну мету. Під час контрольної перевірки" на Загребеллі було утаєно 5 голів.

Джерело: Тернопіль 1540-1944. Історико-краєзнавча хроніка. Частина I (2010) І.Дуда

Пан Олег про тернопільську буцигарню та бабу Катерину, яка за пляшку горілки викупила єврейських діточок

Тернопільську тюрму побудували тоді, коли Тернопіль перебував під владої російської імперії 1809-15рр. Це дуже показаво і такий почерк залишається незмінним впродовж століть. Зважаючи на те, що споруда у всі часи була оточена будинками..війни не змогли стерти її з лиця землі. Зрештою, кожна нова влада мала велику потребу в буцигарні, а тому, думаю, її б відбудували незважаючи ні на що. Свого часу працівники пенітенціарної служби авторитетно зауважили мені, що Тернопіль в цьому плані унікальне місто посеред інших на території колишнього УРСР, бо лише тут тюрма, як спеціалізоване приміщення, не діє. Пояснень цьому мені не вдалося випитати, але факт і справді унікальний.  

Нове тернопільське окописького (1941)

Єврейське кладовище на вулиці Микулинецій. 1941 рік. Праворуч видніється Монастирська церква на рогатці, лівіше - шпиль Парафіяльного костелу. За наступні (1942,43) роки від кладовища залишиться скупий клаптик надгробків, тут вбиватимуть і закопуватимуть тернопільських євреїв живцем.