Пан Юрій про трупи бандерівців та стосунки тернополян із німцями (1939-50рр)

Лавретній Берія казав, що частину українських тюремщиків треба передати "в помощь фронту". Звільнити, але пильнувати їх. А "політічєскіх всіх растрєлять!". А хто був "політічєский"? Десь шось слово сказав не так..не тямив шось... Студенти.. 

Я памнятаю як нас в школі готовили на парад на 1 травня по вулиці Коперніка. Я вже тоді розбирався..шо красива дівчинка чи ні. А на парад брали від п'ятої кляси. І десята кляса.. Дивлюся в куті цілуються..як я їм завідував!

КОПЕРНІКА,1 - В ПІДВАЛАХ РОЗТАШОВАНИЙ МУЗЕЙ ПОЛІТИЧНИХ В"ЯЗНІВ

Коперніка,1 перед війною виглядав так само як зараз, но ґратів не було. Після войни..в 1950-60рр. там був деревляний парканец і часовий войск НКВД ходив. Їх гарнізоН стояв на Новім світі коли промислівки (невно на вул.Нечая). Як здоровий хлоп..то можна було того часового з карабіном зняти. Згодом той паркан зняли і зробили "демократичний" вид.

Коли по селах постріляли бандеровців, то в то подвір'я привозили..брама була відкрита і постоянно там пасся енкаведист (слідкував із будинку). Фотографував..котра мама прийшла, шукала сина, погладила чи плакала..то зразу "іді сюда!". Вони не мали інформації про родичів, про те шо він (вбитий) і хто він. Люди в селах не признавалися. а так..

Тут (Хмельницького,15) була третя школа (жіночий ліцей був), ми бігали туди до дівчат. То з вікон школи було видно подвір'я того КДБ.

Я (Володимир Мисула) сам особисто бачив як лежали хлопці штабелями... То були післявоєнні роки. Може й там стріляли, але точно не знаю..

ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, 15

Як був мороз..то обливали водою і підперали тіло під мур, а все для того шоби пізнавали люди.

Був такий Забобонін..домоуправ..яка то була падла! Рижа..очі мутні, всьо біле в сліпаках. На Новому світі якась старенька дала родичові хатину шоб її дотримав до смерти. Він мав двоє дітей..утримував ту стареньку, яка згодом таки вмерла. А Забобонін вже найшов купця на ту хату. Прийшов взимі, познімав вікна...діти в хаті... А хлопець був, певно, свій..нічо такий. Прийшов до него в кабінет, мав обріз і каже: "тепер я тобі продам хату і собі куплю!". Завалив йому дві кулі в живіт і так пес скінчив кар'єру свою. Той хлопець (Василь) дістав сім літ тюрми. Жінка благала щоб він просив помилування у суду...на шо Василь казал дружині Галині, при всіх, шо судді такі самі як той пес. 

Я з тим домоуправом їздив під Товсте під Заліщики на гіпсовий завод. Багато розказував.. Він думав шо я байдужий, а потім стих. 

Я (Володимир Мисула) за німців ходив до першої-другої кляси. Тут (Острозького) стоїть повно...колона..німецьких машин. Вікрилися двері машини, покликав мене дитину, посадив на коліна німець, обціловував, дав чоколяду..от такі були люди. Я німців краще пам'ятаю чим москалів.

ВУЛИЦЯ ОСТРОЗЬКОГО ЗА НІМЦІВ

Ви питали мене за німців? (1941-44рр) Через дорогу, де центральний ринок, Оболоня була. Вигнав я куги..корови..і пішло всьо. Йде 21 качка наша додому через ту дорогу. А навпроти два німаки. Вони "кохалися" (любили) в чорних обмотках..галіфе. Бо чоботи німецкі офіцерскі були не файні. Рускі хромові, гармошка, напуцовані, а в німаків холяви були прості. Гармове гарно дивилося, а то як ринва. Моєї мами тато був австрійских офіцер. Мама часто користувалася по німецки і я сам люблю тепер згадати. Я нічого в школі не вчився, а німецку мову знав. Німці почали питати чиї то качки?! Шо буле мама казала на брамі, як вони на подвір'я йдут? Тай просили її шоб зготувала їм домашньої страви. Але то дивно.. бо на Оболоню стояла кухня військова.. там і какао і чай, кожен німак має у машині прімус, паки яєц стоят..шо ти?! Мама не мала особливого вибору..тай погодилася. Прийшли в 6 годині і вже було готово дві качки. Принесли як подяку 10 пачок папіросів, 50 долярів і фляшку рому. Дуже любили хто знав німецку мову. Стоїмо на брамі в липні 1941 року.. йдут перші машини німецкі.. Елєганскі.. А руский йшов з карабіном і думав де шо вкрасти шоб ся наїсти. Карабін на дроті..