Пан Роман про дозвілля діда Слободзінського, випивку, свята та тернопільську лазню

Мій дідусь (Слободзінський) дуже добре заробляв, був вчителем. Чим займався, коли вийшов на пенсію? В першу чергу виписував українські ґазети. В колишньому ресторані "Україна" (Шевченка,23) за Польщі було кафе "Adria".

Дідо раз в тиждень збирався йти в Адрію. Там такі самі як він приходили. Бабця прасувала нарукавники з крохмалю..я чистив черевики шоб блищали. Було багато газет, які ставилися на своєрідну підставку (для зручності). Там вони політикували, но ніхто не пив горівки. Дідо мій зовсім не пив, бо тоді неприйнято було. Навіть нікому в голові не було шоб пити. То не ті часи! Тепер люди не можуть того зрозуміти.  

А перед тим в п'ятницю він йшов у баню. Вона містилася на вулиці Брюкнера і належала єврею.

Водив мене інколи дідо на спацер. Батько діда все життя пропрацював на спіртзаводах. Він мав якусь фінансову освіту. То той, що на фото із шаблею стоїть...

Він не знав смаку горівки. Пильнував шоб не було корупції, махінацій зі спіртом. По великому рахунку..то робота державного ревізора в Тернопільському воєвудстві. Починав з Івано-Франківської, Львівської, а потім опинився тут. Згідно тогочасних правил міг працювати 4 роки на одному місці. Саме тому мій батько (хлопчик на другому фото) родився в Куровицях Львівської області. Мого прадіда звали Юрій Івашкевич. Останнім його місцем роботи було с.Росохвиці, де купив землю і оженився.

Дідо Слободзінський (батько мами) працював учителем. Не пив абсолютно! У нас вдома ніколи не було горілки і вина. І то не тільки у нас. Кожна інтелігентна людина... Навіть в 1951 році, коли я поїхав в Росію на роботу, то в першому листі додому писав, що там дикі звичаї, бо кожного разу як приходиш до хати, то першим ділом на стіл ставлять горівку і "граньоний" стакан. І давай "піть"... Для мене то було дико. Я тоді мав 25 років.

ДІДО СЛОБОДЗІНСЬКИЙ

Навіть мій батько не міг випити. Як доводилося випити більше 3 келішків, то вже хворував..

ТАТО ВЧИТЕЛЮ ПІД ВАРШАВОЮ

ТАТО НА СЛУЖБІ В АВСТРІЙСЬКІЙ АРМІЇ

На Великдень такі заможні люди як наша родина не носили, так як зараз, святити кошик до церкви. Натомість накривався стіл вдома, купувався баранчик з цукру та з прапорчиком і поряд ставилася відкритка, де писалося: "Святкуємо без алкоголю!". Потім заказувався священник, йому відповідно платилося (давали на церкву) і то все кропилося. Ніколи не пам'ятаю шоб на столі стояв келішок. То було негарно. Казали, шо горівку може пити тіки плєпс. 

А село..абсолютно не пило ніхто. Слово "самогон" появилося тоді, коли прийшла радянська влада. Була така організація "Відродження", після вступу до якої складалася присяга про те, що не буде пити і курити до кінця життя. Всі ті, хто себе поважав були членами тої спілки. Вже в 1939 році половина села кинула курити. Але з приходом совєтів в магазині крім говірки нічо не можна було купити. Пили, в основному, за Австрії, то мама розказувала мені.

ТАТО І МАМА НА ВУЛИЦІ МІЦКЕВИЧА (ШЕВЧЕНКА) ТА НОВИЙ СВІТ

З 1900 року з тими явищами почали активно боротися. Тоді української інтелігенції було мало. Одні говорили по польськи, а другі кацапським суржиком.