Приступаючи до святої для мене роботи писати слова на папері замість створення пам`ятника моєму Тернополю, я відчуваю, як у моїй пам`яті з`являються близькі та дорогі для мене образи вбитих, замучених, спалених, що осяюють мені темряву тієї епохи сяйвом своїх душ.
Від Великої синагоги (на фото), цього будинку, подібного до фортеці 17 століття, старого та традиційного, від "клойза" (мідраша) у Гусятині, наповненого учнями та хасидами, від "клойза" шанувальників р. Яакіеле, від мідраша, до котрого тягнулись серця простих людей, від "клойза" в Озерній, де вдень та вніч, у суботу та в усі шість дней тижня не припинялись молитви, від дому молитви Рабі з Меджибожі, рабина Авраама Йоша – Гішеля, онука того, кого називали "Люблячий Ізраїль", від дому молитви рабина Іосіле, від глибини його серця – від усіх синагог, молитовних домів та мідрашів піднімаються до наших душ мелодії хазанів (канторів), чиї голоси поєднуються із молитвами святих людей, що прагнули визволення, різноманітного народу, кожний з якого був стовпом віри, відданим Торі та святим народу Ізраїля.
Від закатованих у газових камерах Белжица піднімається їх останній подих, подих святих людей міста Тернополя, він проникає до наших душ і свідчить про загибель цілої громади людей, котрі прагнули приходу Месії. Піднімається із глибин подих знавців псалмів та Талмуду, чия доля була гіркою, а смерть жорстокою – гордих і скромних, хасидів та власників домів, заможних та бідних, вчених та простих, усіх, об'єднаних вірою та духом і усіх рівних у смерті.
Не будуть більше святкувати свята у будинку "рабі з Меджибожу", що на вулиці Тарновського (частина Руської від ЦУМу до мосту), і не розгорнуть Тору у свято дарування Тори у домівках рабінів. Рабіни Яків Шаліто та Гішель Бабад не збиратимуться до наради у мідраші м'ясників та водовозів, і не буде зібрання у "клойзах" Гусятина та Чорткова, не буде чути відвертих слів втішення у страшні часи від р. Іосіле близько Великої синагоги та на торговельних вулицях Руській, площі Собеського (Майдан Волі) та Ринок (сектор вул.Старий ринок) – велика громада зникла, немов і не існувала одвіку. Уся вона була приведена на жертовник хижими зверима, віддана на тортури без могил та пам'яті. Першими – наша молодь, і чудо молодих мрій змила кров та погасила смерть. В наших домах, де вони народились і були виховані, оселились чужі люди.
Втрачено все дороге та святе, і тільки залишки громади, знищеного покоління несуть своє горе та свою пам'ять, а ми мусимо зберегти цю пам'ять, записати імена та історії життя.
 |
| СЕКТОР СУЧАСНОЇ ВУЛИЦІ РУСЬКОЇ |
Втрачено все дороге та святе, і тільки залишки громади, знищеного покоління несуть своє горе та свою пам'ять, а ми мусимо зберегти цю пам'ять, записати імена та історії життя.
Єврейський Тернопіль, а в ньому релігійна громада, був, як і у більшості населених пунктів краю, немов би «містом у місті», "ізраїльським" анклавом у чужому середовищі, чужою рослиною у не своїй землі. Евреї, віддані традиції, охопили цей анклав немов би огорожею (р. Д. Бер займався цим з відданістю та слідкував, щоб огорожу не було порушено). За цією огорожею жили євреї, для котрих не існувало чужої культури. Це були люди, міцні характером, вони не звертали уваги на вітер змін у навколишньому житті. Вони будували самі собі своє особисте життя, джерелом якого були цінності єврейства, у особливому єврейському кліматі, святах та буднях: вечір Песаха, тиждень перед Судним днем тощо.
Життя євреїв, зберігаючи традиції й заповіді зосереджувалось навколо Молитовного дому, «клойзів» та мідрашів. То були пункти, де громади гуртувались, де збиралась громадськість та хасидські гуртки. В кожного молитовного домУ був свій, притаманний йому характер. Не було однакових. Ті, хто в них молився, впливали на характер дому, а дім – на них. Давайте у думках підійдемо туди та уявимо собі молитовні доми громади Тернополя.
 |
| СТАРИЙ РИНОК |
Вважається, що їх було 52, але докладний список не зберігся, хіба що у нашій пам`яті.
Велика синагога. Будинок, подібний до фортеці 17-го століття. У цій синагозі співали відомі кантори у супроводі добре організованих та зі смаком підібраних хорів. Останнім кантором був Гілель Гершафт, вбитий німцями у 1942 році.
Читаючим Тору у синагозі був відмінний викладач івриту Зуша Веглер, він виконував обов'язки чітко та майстерно, з надзвичайною професійністю. Його читання було справжнім мистецтвом.
Старий мідраш. В ньому молились учні, домовласники за ашкеназьким каноном. Знавці викладали щотижневі уроки, поточні глави Талмуду. Останнім був рабін Шмерл Ейхенбойм, видатний вчений з оточення рабіна Менахема – Мониша Бабада і провідник його політики у громаді, багаторічний член ради.
"Клоіз Гусятин", поблизу Великої синагоги та старого мідрашу. Там молились здебільшого знавці літератури, серйозні вчені, спеціалісти з релігійної літератури, такі, як рабін Авраамлі Даліч, професійний викладач у хедері, та рабін Пінхас Шварц. Гордістю "клоїза" був рабін Давід Львов, вчений, хасид та заможній філантроп, людина шляхетного характеру; він був призначений не хасидами Гусятина, а хасидами Відня, але молився у "клоїзі". Він був вищим авторитетом у місті з питань ортодоксального іудаїзму і був обраний представником ради громади.
Велика синагога. Будинок, подібний до фортеці 17-го століття. У цій синагозі співали відомі кантори у супроводі добре організованих та зі смаком підібраних хорів. Останнім кантором був Гілель Гершафт, вбитий німцями у 1942 році.
Читаючим Тору у синагозі був відмінний викладач івриту Зуша Веглер, він виконував обов'язки чітко та майстерно, з надзвичайною професійністю. Його читання було справжнім мистецтвом.
Старий мідраш. В ньому молились учні, домовласники за ашкеназьким каноном. Знавці викладали щотижневі уроки, поточні глави Талмуду. Останнім був рабін Шмерл Ейхенбойм, видатний вчений з оточення рабіна Менахема – Мониша Бабада і провідник його політики у громаді, багаторічний член ради.
 |
| ВУЛИЦЯ ПАРАЩУКА ТА КОТЕЛЬНЯ-КОМБІНАТ, ЯКУ ЗВЕЛИ НА ФУНДАМЕНТАХ СИНАГОГИ |
"Клоїз рабі Якеле" (названий на ім'я його засновника рабіна Якова Подгурцера, діда теперішнього мера Цфата Подгуцера. Тут молились заможні домовласники та деякі з просвітників. Рабін Менахем-Мониш Бабад був керівником цього "клоїзу" у часи Голокосту, був там трубачем у шофар, котрий хвилював серця людей молитвою.
"Клоїз Чортків". Центр для заможніх хасидів та інших відомих парафіян. Тут молились голови хасидських "дворів" р. Авраам Шломо, р. Йегуда – Бер Зайдман із синами, р. Мордехай, р. Яаков Брайтман і його зять, що потім був відомий як рабін з Любліна й засновник "Йешиви Люблінських мудреців" р. Меїр Шапіро, вождь "Спілки Ізраїля" і депутат польського Сейму. Інші зяті р. Яакова Брайтмана були відомі парафіяни, як р. Лейбуш Арік, нащадок р. Меїра Аріка з Бучача, р. Моше Рознер, заступник голови громади і голова об'єднання ортодоксів "Слава віри".
"Ожірнер Клоїз", по вул. Подільська Верхня (тепер забудована), паралельно вул. Руська, був завжди переповрений тими, хто молиться і вчиться, до пізньої ночі. Він ніколи не був пустим.
В ньому існували кілька міньянів ранішніх та вечірніх. З парафіян у моїй пам'яті збереглись р. Лейб-Гірш Тагалер, знавець "Шулхан – Арух". Видатний парафіянин був також р. Іцхак Вулфіш, котрий нині живе у Торонто, чудовий оратор, просвітник.
 |
| ЦЕНТР ПОДОЛУ (ЄВРЕЙСЬКОГО) ВІД ЯКОГО НІЧОГО НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ |
"Клоїз р. Наталес" напроти Великої синагоги, був зі старих молитовних домів міста. Він був заснований 150 років тому благочестивим купцем р. Натале, в котрого не було синів і він залишив усе своє майно й будинок громаді. Цей молитовний дім був двоповерховим, на 2 поверсі колись мешкав р. Йегошуа – Гішель Бабад, автор відомої "Книги Йегошуа". Після його смерті обидва поверхи належали до молитовного дому.
"Клоїз р. Ефраїма Сушас" теж був місцем молитви заможніх домовласників. Мідраш "Катберг" поблизу старої синагоги. Тут молились люди, обізнані у релігійній літературі.
"Р. Нехмачіс Шугалкель", напроти "Клоїз Гусятин" по вул Нижній Подільській (сектор вулиці Танцорова). Молитовний дім для ремісників.
 |
| ВУЛИЦЯ ТАНЦОРОВА |
"Р. Натаніеліс Клоїз" – молились торгівці, просвітники , що виконували заповіти.
"Молитовний дім пекарів" – там молились не тільки пекарі, але й інші ремісники
"Новий мідраш". Поблизу вул. барона Гірша (тепер Шашкевича).
"Молитовний дім навколо еврейської лікарні по вул. Острозького".
 |
| ВУЛИЦЯ ШАШКЕВИЧА |
 |
| ОСТРОЗЬКОГО,9 - ЄВРЕЙСЬКИЙ ШПИТАЛЬ |
"Міньян р. Йоселіс" – молитовний дім р. Йоселе Ейхенштейна, жидачівського напрямку, поруч із Великою синагогою.
"Меджибожер міньян" – молитовний дім р. Йоша – Гішеля із Меджибожа.
"Молитовний дім водовозів" теж поруч із Великою синагогою, де у суботи та свята молились прості люди, а опівдень слухали уроки меламедів – волонтерів.
"Молитовний дім вуглярів", де молились відповідні ремісники.
 |
| ВУЛИЦЯ ПЕРЛЯ (ТЕПЕР СЕКТОР ДРОВУ МАЙДАНУ ВОЛІ,1) |
"Молитовний дім р. Менахема – Моніша Бабада" в його особняку по вул. Перла, де у будні дні рабін викладав учням, котрі увечорі та у суботу там спільно молились.
"Молитовний дім р. Якеле Шаліто", по вул Йосипа Бабада (Паращука). У цьому будинку жив зять р. Й. Бабада, син рабіна з Мікулінець, там молились по суботах.
"Темпль" по вул Перла, теж імені Йозефа Перла, був молитовним домом гуртків "Освічених" ("Неурім"), центр асимілянтів; ця синагога навіть не була частиною громади євреїв-ортодоксів.
"Темпль" по вул Перла, теж імені Йозефа Перла, був молитовним домом гуртків "Освічених" ("Неурім"), центр асимілянтів; ця синагога навіть не була частиною громади євреїв-ортодоксів.
Молитовний дім та мідраш /Д-р Гілель Зайдман
Переклад Борис Беркович
Матеріал створено для проекту "Най все буде Тернопіль!" / Публікується вперше
Немає коментарів:
Дописати коментар