Крім однієї Панської (тепер бульвар Шевченка) вулиці, всі решта занедбані, а під снігом і болотом по лікоть хіба геолог міг здогадатися про існування тротуару. На Торговиці (мабуть на той час Майдан Волі), як на морі, можна було грунт веслом зондувати. В частині жидівській (навколо вул.Старий ринок), а то є найбільша половина міста, нагадують про себе канали, якими спливає розтоплені, зимові і свіжонападані нечистоти. Далі ідуть вулички, де живуть люди, звиклі до чистоти. Недоступність тих тернопільських вулиць пов’язана із вечірніми годинами, при повному браку освітлення, яке тільки на кілька середніх вулиць обмежене і недостатнє, бо світло ліхтариків майже фосфоричне, служить мало.
Студні (криниці) наші перероблені в помпи, за винятком кількох найближчих до міста. Там можна було часом взагалі не набрати води, а деколи вона пахла мулом. Саме це неодноразово спричиняло спалах інфекційних хвороб серед убогого (незаможнього) люду…
…очищення існуючих тротуарів, прибирання вулиць, облаштування хоч якихось пішохідних доріжок, встановлення ліхтарів, з очищення і від регулювання криниць і помп, збільшення місцевої поліції – це тільки найменші потреби…
Зрештою ощадження видатків на утримання нових закладів заміських територій…
(п23 «Праця» 23 березня 1865 року)
Переклад - п.Світлани з родини Павліковських
В такому форматі публікується вперше в рамках проекту "Най все буде Тернопіль"
Немає коментарів:
Дописати коментар