Страшно люблю Липову вулицю. Як зайду сюди, то аж в голові крутиться. Незважаючи на те, що він неї лишилися дрібні кавалки стін і пару дворів..в моїй голові пахне дивний часом, який тяжко описати словами. Перед війною тут мешкало пару родин, декого з яких я мав можливість знати і трошки записувати..але їм переважно лінь говорити...і на мої спроби вони хитро усміхаються. Липова вулиця, певно, носить таку назву через липи...але за липи старші люди ніколи не згадували.. Казали за махабунд, за Стаха, за пана Бекесевича... Унікальний мікро світ між Оболонею і вулицю Острозького (колись Микулинецькою).
Жаль, шо воно так швидко все щезає..
Хлібом мені тут пахне. Свіжим хлібом і дитячими добрими криками від того, шо на чиЄмусь лобі труть грушку.
Там, де зараз фізкультурний диспансер (Старий ринок,1а) - це була аптека №1. Там зівідуючим працював Бекесевич.
Потім ту аптеку перенесли на Руську,4
Українець пан Василь Бекесевич походив із села Байківці. Він працював у Тернополі ше за Польщі. Кінчав фармацію у Львові, потому в Відні і вже по тому приїхав до нашого міста, де заснував собі аптеку. Він був середнього зросту, такий повненький собі, сивий, трохи шепелявив. То був дуже приємний та людяний чоловік, який любив радити. З ним працювала пані Мар'яна. Ходили плітки про те, що він мав позашлюбну жінку із дитиною, яку покинув. Хто не знав Бекесевича та першої аптеки?!
З Бекесевичем я був дуже добре знайомий, бо він жив на моїй Липовій вулиці. Його аптека колись містилася на Старому ринку, якого тепер нема. На той час великим досягненням була надзвичайно велика криниця, яка качалася з двох сторін. Там було дві ручки.
 |
| ЛІВОРУЧ APTEKA, А ПРАВОРУЧ КРИНИЦЯ |
Це був надзвичайно цікавий чоловік. До нього приходили, з ним радилися. Мені дуже подобалися скульптурні бюсти, які стояли на шафах. Дуже були цікаві маленькі шухлядки із білими желізними написами. Аптека не була велика.
