Флячки - то є желудок, страва така. Лінива людина того не приготує. Перш за все його треба покраяти, посолити, виполокатита і вишкрабати добре. Після того заляти зимною водою з оцетом. То все має стояти, шо найменше добу. Після того воно стає білюсіньке та чистюсіньке. Потім ше раз то всьо шкрабається, ріжеться на костки і вариться. То треба цілий день варити, бо желудок є твердий. То можна робити сос (соус), можна робити зупу флячкову на перловій чи ячмінній крупі. Мій чоловік дуже лбить то. А зупка флячкова - то така смакота, шо я вам не можу передати. Флячки готуються тільки з телячого шлунку. Зараз то, напевне, ніхто не готує і не вміє готувати.
В нас в Тернополі перед війною була така цьоця Бліньця! Якшо виходилося з Нижчої Подільської (Танцорова) на Вищу Подільську, то там була така маленька кнайпа..ресторація..то мала у власності цьоця Бліньця, жидівка. А в неї шосуботи була вивіска: "Сьогодні на вечерю флячки". Всьой Тернопіль до цьоці Блінці на флячки йшов. То була на той час дуже популярна страва.
Від згадуваних вулиць не лишилося жодного будинку. Її можна розгледіти здалеку на поштівці Галічера із підписом 31 липня 1899 року.
