Зроби собі закладку!

/ Слідкуйте за нами: ВКYouTubeFacebookTwitterGoogle+

Засуд священника за розповсюдження портретів Митрополита Шептицького


В окружному суді в Тернополі відбулася дня 23 травня ц. р. карна розправа проти о. Степана Вонса, пароха з Ігровиці, пов. Тернопіль, обвинувачємого за те, що без концесії, себто без дозволу староства, відпродав своїм парохіянам на їх просьбу портрети Митрополита Андрея Шептицького в січні 1981 (?) р. Розправу провадив окр. суддя Тільп (бувший комісар польської державної поліції в Станиславові), обвинувачував віцепрокуратор Ґолембйовський, боронив посол д-р Ст. Баран.

Справа така: Мин. року минуло трицять літ від часу епископування Митроп. Андрея Шептицького. Для вшанування цього рідкого в історії церкви ювилею видано друком невеликий портрет Митр. Шептицького, а чистий дохід в розпродажі призначено на будову шпиталя при Народній Лічниці у Львові. Парохи одержали ці портрети в деканальних урядів з тим, що гроші з продажі мали відіслати до митрополичої консисторії у Львові. Церковний комітет в Ігровиці черев свого пароха о. Вонса закупав у „Доставі" в Тернополі 40 портретів, а опісля з деканального уряду одержав ще 100 і тих 140 штук. О. Вонс при нагоді ходження по хатах з Йорданським кропилом в січні ц.р. роздав між своїх парохіян, котрі бажали портретів, за що парохіяни давали на його руки добровільні жертви у висоті від 50 сотиків до 1 золотого. В цей спосіб розійшлися усі потрети.

Про цей „злочин" довідався місцевий постерунок і на його донос староство повітове в Тернополі засудило в адміністраційній дорозі о. Вонса на гривну 50 золотих, зглядно на кару 5-дневного арешту тому, що не постарався за попередній дозвіл на продажу в старостві, бо без такого дозволу не вільно йому, ані церковному комітетові, спроваджувати і поширяти портретів Митр. Шептицького, хочби з цього він чи комітет не мали ніякого матеріяльного зиску. Судили на основі передконституційного австрійського поліційного патенту з 1857 р.

Від старостинського засуду відкликався Вонс до окр. суду і тут на розправі оборонець д-р Баран виказував безпідставність засуду, бо обвинувачений ділав на приказ своєї безпосередньої духовної власти, себто консисторії, розповсюднював безплатно (інтересовані давали тільки добровільні жертви) між своїми парохіянами портрет найвищого церковного зверхника грекокатолицької церкви в Польщі, що на основі конкордату і польської конституції має запоручені свої права і на цю акцію чейже не потребував їздити по дозвіл до староства. Супроти того, шо в поступку обвинуваченого не було ніяких знамен якогонебудь каригідного вчинку, оборонець д-р Баран вніс на ухилення старостинського засуду і на уневиннення обвинуваченого.

Іншого погляду був вирокуючий суддя Тільп і затвердив присуд староства щодо вини, а тільки знижив кару на 15 золотих гривни або два дні арешту. В мотивах судового присуду зазначено, шо обвинувачений о. Вонс повинен був заздалегідь постаратися про дозвіл староства на розповсюднювання портретів Митроп. Шептицького, а від вини не увільняє його обставина, що в даному випадку ділав на приказ своєї духовної влади і що робив це безкорисно.

Від повищого вироку не зголошено касації до Найвищого Суду, бо треба би було зложити кавцію сто золотих у готівці, котрих о. Вонс як незаможний не мав під рукою і тому вирок став правосильний.

Повищий вирок тернопільського окружного суду є незвичайно характеристичний і мабуть перший цього роду в краю. Сигнатура актів окр. суду в Тепнополі згаданого вироку є ІІ. Кад 219/31.

Газета «Діло» / 28 травня 1931 р. / НАШ ПОГЛЯД