Тернопільський ангел-хоронитель (1970)

12 квітня 2012 року випадково розговорився із сторожем будинку профспілок (Танцовора,51). Дізнався дещо цікаве про скульптурку, яка розташована навпроти входу та сам будинок.

"То новітня статуя, ініціатором був пан Андрушків. Її звели 12 років тому, десь у 2000-му. Це такий своєрідний символ єднання. Свого часу була суперечка за те куди її повертати, а саме до вулиці Танцорова чи до входу. Вирішили обрати другий варіант, бо там людей більше ходить. То є ангел-хоронитель (бабою називають, йдем білити бабу), але сам пам'ятник виконано не у канонічних традиціях, тому то все умовно, бо руки він не так тримає (догори) і крила не такі. А за крила, то люди казали, що він має рюкзак, а не крила. У руках тримає лаврове листя із латуні. Архітектором був якийсь дідок, такий невеличкий чоловік, працював на Паращука, як звали не пригадую, такий сухенький, маленький та з вусиками, місцевий житель. Статуя складається із двох частин, зроблена із бетоную"

"Пам'ятний знак власновлено з нагоди 75-річниці, утворення міжспілкового об'єднання Тернопільщини. 25.10.2001р."

Тернопільське обласне міжспілкове об’єднання започаткувалося ще у 1926 році. Тоді низка фахових профспілок краю об’єдналися у повітову раду. Завдяки цьому вперше в історії робітничого руху Тернопільщини були укладені колективні договори між профспілками і роботодавцями у пекарнях, а потім на деревообробних підприємствах... (Більше про історію, але проблеми з кодуванням)

Будинок побудований у 1969 році, а у 1970 введений в експлуатацію. Зведений для профспілок, ця установа діє тут і досі. На тому місці де зараз наш будинок, містилося чимало маленьких сільських хаток, городи були, де капуста росла. Було на пів мокро..на пів сухо...

"Профспілкова організація 1970р."

Споруда має 6 поверхів, але дах переробили у приміщення і тепер по суті їх 7. Колись тут працювало 300 осіб, тепер десь більше 60 відсотків приміщення здається в оренду. Будинок спочатку був обкладений плиткою, а згодом поштукатурений. Він стоїть на болоті, одразу за паркатон, де парк від Танцорова, то вже була річка Серет, там плавали качки. Ми стоїмо на трясовині. Будинок стоїть на сваях, а його прилегла територія то все будівельне сміття, досі як десь клумби впорядковуєм то там купа цегли. Боковий будинок, той в якому зараз ТІСІТ - це колишній актовий зал профспілок, вміщував 300 осіб, організація здає його в оренду.

"Скверики", то все з часу коли будувався будинок. Ми садили у 1974 році, їздили у Кременець, получали ті туї, кінський хвощ, чи як він там називається... А акація виглядає так ніби засохла, хоча то оманливе враження, бо дерево цвіте лише кілька днів, розпускається в лічені дні і потім цілий рік непримітне Зате коли вкривається червоним цвітом, то виглядає безподобно. Щось типу "райських яблунь", вони цвітуть у квітні десь від 5 до 10 днів, така краса.. Каміння завезено для того аби створити атмосферу відчуженого місця, колись його було більше.

ТАРАС ЦИКЛИНЯК, Най все буде Тернопіль!