Зроби собі закладку!

/ Слідкуйте за нами: ВКYouTubeFacebookTwitterGoogle+

Рабин Іцхак Тарнополер називав Тернопіль столицею юдейського кагалу (1648)


Місто Тернопіль засноване у 1540 році Краківським воєводою гетьманом Тарновським з метою оборони краю від безперервних вторгнень кримських татар та валаського господаря. Як воєвода Руський та гетьман Польщі, Ян-Амор Тарновський після своєї перемоги над валаським господарем Петрилою в бою під Обертином на Покутті (1531), а також перемоги у 1535 над московітами у битві при Старгороді не міг не розуміти важливість укріплення лінії оборони на кордонах руських земель. У цій оборонній системі і було засновано Тернопіль як місто – фортецю й закладено замок. Його син Ян-Кшиштоф продовжував будувати міські мури й замок.

У 1540 році король Зигмунд І надав Тарновському привілеї, що містили в собі виключні права стосовно міста Тарнополю. 

Першим мером міста (війтом) було призначено Якова Бодзяновського. У 1548 місту було надано Магдебурзького права. У році 1550 король Зігмунд-Август додав до привілеїв статті, відповідно до котрих гендляри та візники, що прямували з Галичу, Коломиї та Коропця до Волині мусили платити у Тернополі мито. Метою цієї вказівки був торговельний розвиток Тернополя.

У 1556 році королем Зігмундом-Августом надано було Тарнополю права імперського міста, такі само, як і Львову. Ці права містили у себе можливість фінансування розвитку міста як торговельного центру на Сході Польщі. Після смерті Кшиштофа місто відійшло до володіння князя Костянтина Острогозького та його нащадків, котрі приділяли великої уваги  до розширення і зміцнення замку й укріплень як місця зосередження населення під час татарської навали 1579 і 1589 рр.

У році 1621 місто Тернопіль отримав у придане канцлер Польщі Томаш Замойський, коли одружився зі Катариною Острозькою. Замойський досить часто жив у замку і навіть приймав у ньому королевича Владіслава, коли останній повертався до Польщі після битви при Хотині. Але мешканцям краю не щастило багато часу насолоджуватись миром. У 1648 та у 1653 роках місто захоплювалось козаками і татарами, внаслідок чого Тернопіль, як і замок, було зруйновано як не вщент.

Відбудову Тарнополя та замку було здійснено новим володарем міста Олександром Конєцпольським, що позначено у люстрації від 1672 року. Але саме у тому ж році під місто знову підійшла турецька армія, що прямувала на Львів і місто, не витримало тиску загарбників.

У 1675 у місті зупинялось військо Ібрагіма Шишмана-паші, і, коли воно у ньому перебувало, внаслідок спротиву польської фортеці у Теребовлі на річці Збруч, замок було зруйновано, а мури його знищено вибухом.
У 1690 місто перейшло у володіння фамілії Собеських.  Королева Марія-Казіміра відбудувала замок та зробила багато для відновлення Тарнополю.  У 1694 році востаннє зробили татари спробу захопити місто, але вже були неспроможні це зробити. Від Собеських місто незабаром перейшло до Потоцьких, під владою котрих і перебувало аж до початку 19 сторіччя. За часів їхнього господарювання місто зазнало зазіхань росіян та різних конфедерацій, що постали десь у середині 18 сторіччя.

У році 1770 велика епідемія знищила більшість населення Тарнополя.

Один з нових володарів міста, Францішек Коритовський, відбудував замок у стилі тогочасного модерну, зруйнував фортецю, а на її місці побудував нового палацу.


Після переходу Тернополя під владу Австрїї становище міста значно покращало, він перетворився у важливий центр торгівлі і дуже розвинувся.

В роки 1800 – 1815 Тернопіль переходить під владу росіян і у місті оселяється його новий губернатор сенатор Тайліс.

1815-го року місто повернулось до складу Австрії. До 1843 Тернопіль був приватним містом, а у 1843-му було скасовано усі попередні привілеї його колишніх володарів.

ЄВРЕЙСЬКА ГРОМАДА

Документальних свідчень про заснування єврейської громади у Тернополі немає. Можна припустити, що невдовзі по заснуванні міста там з’явились і перші євреї. Тернопіль, що був розташований на великому торговельному шляху Львів – Винники – Підгайці – Золочів – Зборів,  Їжорна (?) – Микулинці – Теребовля – Копичинці – Заліщики – Чортків, через Буковину (на той час Валахію) на Яси і звідти на південь до Кушти (?), де купці з Польщі розходились до Валахїї і до Туреччини, притягував до себе багато євреїв.

Звідси можна припустити, що володарі міста, зацікавлені у його економічному розвитку, надали євреям право селитися у Тернополі та окрузі. У статуті, котрий Тарновський 1550-го року надав місту, було зазначено, що євреям дозволяється селитися по всій території Тернополя, крім ринку.

Є численні архівні свідоцтва про тернопільських євреїв, що відвідували у 1635 році євреїв Львова. Наприклад, туди приїхав купець Барух Давидович і запропонував Гжегожу Шарамаджу (?) два векселі на велику суму.

Рабін Меїр Бен Іцхак Тарнополер розповідає у передмові до книги «Мале світло», як він малим втік з міста свого народження Тернополя у 1648 році і називає місто це «столицею іудейської громади (кахалю)». Р. Меїр Бен Іцхак народився у Тернополі у 1636 році. Його батько був заможною і шановною у громаді людиною. Коли до Тернополя підступили козаки, він був розлучений із своєю родиною, а родичів майже усіх було знищено. Разом із батьком хлопчик подорожував з місця до місця ціле літо. Обидва повернулись до Тернополя взимку 1649, де знайшли свій дім у руїнах, а майно пограбованим. Коли козаки підступили знову, батько й син змушені були рятуватися втечею. У цих поневіряннях батько помер, а мати залишилась із трьома сиротами, Аароном, Меїром і донькою Гілою. Меїр виїхав до Польщі, у Люблін, де навчався в рабе Йсраеля, проповідника, та в Шмуеля Кайдановера. Коли ворог захопив Люблін і єврейську громаду було винищено, Меїр із вчителями втік і далі навчався у Моравії. У цих подорожах він зустрів доньку рабі Хаїма Хеліка Бен Натаніеля, що колись був у Львові хазаном. 

Єврейська енциклопедія Тернополя (1955)
Походження євреїв Тарнополя /Д-р Н.М. Гальбер
Переклад Борис Беркович
Матеріал створено для проекту "Най все буде Тернопіль!"
Публікується вперше