Коли почав промишляти (перший, другий клас, тобто 1955 - 1956 р.), металолому стало менше, але все-таки його було багато у Тернополі. Треба сказати, що до того часу сталося декілька випадків підриву пацанів, наприклад, двоє хлопчаків підірвалися на смерть, розбираючи міну, знайдену на схилі під Тернопільським замком, трохи правіше від “Потьомкінських” сходів.
Підзамче після подій весни 1944 року. Новий та Старий замок
Закарбувався у пам’яті і такий випадок. Мій брат з колегою, Костем Філіпенком, знайшли практично нову ракетницю, але в її стволі щось застрягло. Вирішили випалювати. Мене також до тієї роботи запросили. Я розжарював до червона у кухні на газі залізні прутки, а вони виносили їх на сходову площинку і пхали у ствол ракетниці. Спочатку все йшло добре. Аж, раптом, чую постріл! Якесь червоне сяйво, сичіння, дзенькіт … і море диму. Позбігались всі сусіди, прибула міліція, в момент знайшла зловмисників, забрали їх з собою разом з ракетницею, тільки мене, малого, не вирахували – лишився на волі. Як вже можна здогадатись, в стволі ракетниці застрягла ракета. Богу дякувати, скінчилося все добре і хлопців відпустили швидко. Але вдома вони, звичайно, отримали на горіхи. Підривалось і гинуло немало і дітей, і дорослих. Тобто, ганяючись за металом можна було запросто напоротися на якісь вибухові речі. Цього ми дуже спочатку боялися. Багато безпечніше було шукати метал коло паровозного депо, залізниці, підприємств, гаражів…, що ми весь час успішно й робили.
Наш «бізнес» приносив, хоч невеличкий, але для тих, хто не лінувався, досить стабільний дохід, що дозволяв не “напрягати” батьків і в той же час мати безконтрольні з боку дорослих гроші на свої забаганки і розваги. Мабуть, це і добре, що ми їх мали і чесно заробляли. Тратити чесно зароблені свої гроші на дурнички було дуже жалко. Признаюсь, ця економність лишилася у мене на все життя. Фактично, цим (і не тільки цим, про що розповім трохи нижче), ми і своїм батькам допомагали виживати. Врахуйте, що на початках, сумарна заробітна плата обох батьків зразу в кращому випадку складала до 1000 рублів (це до реформи 1961 р.), коли один нуль був забраний і в зарплаті і в цінах).
Збірка спогадів про Тернопіль "Пацани повоєнних років"
Публікується вперше в рамках проекту "Най все буде Тернопіль!"
