Зроби собі закладку!

/ Слідкуйте за нами: ВКYouTubeFacebookTwitterGoogle+

Пан Станіслав про довоєнних тернопільських малярів


Питали мого батька в час, коли він мав виходити на пенсію про його розряд. Зважаючи на дуже добру довоєнну освіту та навики чуть не дали йому четвертий. Моя мама була мудрою жінкою, знала три мови (польську, стару єврейську, німецьку). Принесла батьковий дипльом пану директору, а там трьохрічна освіта маляра! Дуже був здивований, бо в ті часи вчили лише 3 місяці. До війни після здобуття кваліфікації маляра видавали диплом в Міщанському братстві (Острозького,11) і спеціальні взірці..як вони мають хату робити. Під тим всім була печатка, яка свідчила..шо то власність Мисули, Ковальчука, Свічера, Чубатого..чи інших. То я називаю тернопільських майстрів. Батька звали Мар'яном, а народженим був в 1907 році. Він вчився на тому, що розписував фіакри. Всі вони здавали іспити в Міщанському братстві. І було так, що не дай Бог він з якимось вчителем не поздоровався в місті, то йому боком вилазило 100 разів.!Батько згадував, що його майстер отримав велику роботу і потребував помічників. Йому на допомогу приїхав інший майстер зі Львова. Перше, що він просив (перевіряв) так це провести пасок (фільонку). Виліз на драбину і тільки як той поставив лінійку до стіни..він уже знав що від нього чекати і якого то рівня майстер. Бо в Тернополі рівень був дуже хороший. А те, що стосується фіякрів, то батько розмальовував їх повністю. То була дуже тонка робота. По війні їх уже не стало. Натомість з'явилися "полуторки" та підводи. На останніх їздили наші міняйли, а перші то більше ремонтувалися ніж їздили.