Зроби собі закладку!

/ Слідкуйте за нами: ВКYouTubeFacebookTwitterGoogle+

Пан Юрій про трагедію, яка сталася на тернопільській вулиці Шептицького (1941-43рр)


То моя власна "трагедія".. Коло Надставної церкви є вулиця Трудова..називалася..а була за Польщі Фарна. Там була молочарня.


Но то цестерні..то переносити.. і було гетто (єврейський, з 1941 по 1943рр). Брама була на Медовій вулиці і на Руській. Там стояв німець, який перевіряв записи в книжці про кількість зданого молока. Мусів після того як здав розписатися. 


На Шептицького вулиці, де була кіномайстерня (тепер тут міськгаз)..на розі Медової..паркан жидівский був і великі зелені папери висіли на яких українські націоналісти вивішали звернення. "Шановні, браття. Поки велетні стікають кров'ю...організуймося для нашої перемоги!". На вулиці мороз, а я був в татовім кожусі, а кожух не критий. Ззаду за мною межи хатами стояло два німці, українский поліцай і один цивільний (може перекладач?!). Я читаю..а той..як запер мене нагайкою..то кожух тріс від комніра аж до самої сраки..до облямівки! Курва твоя мать, я вже голий.. А все через те, що він не мав на собі матеріалу, а шкіра пересохша. Йду додому як ангел..роздуває..ніби крила маю. Тато подумав, шо я шось купив.. Так...купив..курва.. Тато ходив у ньому 20 літ..йому було байдуже на мої плечі.