Зроби собі закладку!

/ Слідкуйте за нами: ВКYouTubeFacebookTwitterGoogle+

Пан Юрій про бої за Тернопіль 1944 року, бронепотяг та гори трупів


Мій пане, тут було міщ-маш.. Тут (вулиця Оболоня) в садку стояла німецька батарея міномьотна. А за моєю старою хатою вже стояла нарізна, ствольна батарея..на шрапнелю. Вони чекали звідти піхоти..наступу. Потім вже як фронт прорвався з Гаїв, то тут стояв бронепотяг на лінії Тернопіль-Березовиця. Там попри саму штреку дорога йшла, її дуже пильнували. Стояло три танки, які слідкували за тим щоб того поїда не лишили, бо то сильна ударна сила була, вагонів багато. Мій пане, як він тут став...то ми поглухли. Як він страшно бив.. З Гаю, долиною від Ватри, прорвалася, мабуть, дивізія...не менше. Він їх всіх тут положив до желізної дороги. Ви не виділи.. не оден коло другого, а одне на одному...отакво високо.. Так багато лежало руских. І находиться один смільчак межи ними.. А моя сестра жила на Павлова (вул. Дороша)..


Я ніс молоко.. В брамі ветлікаря, який не мав ноги..стояв німак, який робив гімнастику. Хтось не побоявся з тої купи людей встрілити і попав йому прямо в голову. Німаки вилетіли з хати з автоматами і почали мене обшукувати. Я виправдовуватися..що тут мешкає моя сестра. Так мене і відпустили.. Розумієте? В купі лежит і не боїться стрілити. А німці ходят з ножом і в кожного торбу відрізують. Їм тут також не була дуже солодко.. Той москаль не дав варити. Пане, страшно навчився, курва, руский точно стріляти. Точно бив..блять..