Зроби собі закладку!

/ Слідкуйте за нами: ВКYouTubeFacebookTwitterGoogle+

Професор Отто Надольський, який розробив перший проект централізованого водопостачання Тернополя (1928)


Історія КП "Тернопільводоканал" тісно пов'язана з історією Тернополя. Тернополяни довгий час видобували воду, копаючи колодязі, а про таку зручність, як каналізацію, навіть не мріяли. Щоправда, централізоване водовідведення стоків з'явилося в місті значно раніше, ніж централізоване водопостачання.

Перший проект централізованого водопостачання Тернополя був розроблений ще у 1928 році професором Отто Надольським  за завданням польського уряду. Однак війна перешкодила його здійсненню. До цього населення міста користувалося водою із 600 копаних колодязів. 

Згідно із даними професора Надольського вода залягає на глибині 3-5 метрів від поверхні землі на ділянці між районом Новий Світ і с.Біла. Дебіт свердловин становить 20-30 л/сек.

Усього планувалося побудувати 10 км магістральних ліній, сифонний водозабір, резервуари чистої води, контрольний резервуар, шість артезіанських свердловин.

Населення міста на 1.03.1945 року становило 18,5 тис.чол. Промисловість характеризувалася роботою таких підприємств: ремонтно-механічного заводу, м'ясокомбінату, пивзаводу, млина, рибпромгоспу, цегельні, меблевої фабрики та обозного заводу. Середньодобова норма водоспоживання населення у центральній частині міста і районі Заруддя становила 120 - 150л на людину, а у районах Новий Світ, Загребелля, Південний, Східний - 80-100л. Норми витрати води на одного робітника - 25л у холодних і 350 л у гарячих цехах.

Будівництво центрального водопроводу міста було розпочато наприкінці 1947 року. Від 1955 року Тернопіль почав інтенсивно розбудовуватися: “виросло” багато житлових будинків і промислових об'єктів. Виникла необхідність будівництва другої черги водопостачання.

Проектне завдання на розширення і реконструкцію Тернопільського міського водопроводу було розроблено в 1960 році Одеським філіалом "Укрдніпрокомунбуд". Потреба міста у питній воді, станом на 1960 рік становила 9 тис. м3//доб/ум. Проектом передбачалося розширення ділянки водозабору "Біла" шляхом збільшення кількості свердловин.

З 1960 року починається будівництво додаткових чотирьох свердловин, хлораторної, резервуара. На ділянці контррезервуарів будується три резервуари чистої води ємністю 2 тис.м.куб. для забезпечення питною водою нового мікрорайону Східний. Для забезпечення водою забудови Загребелля будується станція підкачки "Загребелля" (№2) з резервуаром чистої води ємністю 2тис.м.куб. і водонапірною баштою на найвищій точці "Загребелля" (вул.Карпенка).

Для забезпечення експлуатації водопроводу передбачається будівництво адміністративного будинку з лабораторією та диспетчерським пунктом, а також розширення майстерні і господарських приміщень на ділянці вулиці Н.Подольській (Танцорова). Станом на 1965 рік, потреба води для населення і промисловості складає 19,3 тис.м.куб. на добу.

Багато зусиль і знань приклали до будівництва системи водопостачання начальник водоканалу Пилип Амельчаков, начальник водопровідних насосних станцій Степан Тихолаз, начальник абонентського відділу Григорій Рівняк, головний інженер Григорій Гичка, майстер по експлуатації Роман Мрачковський.

Одночасно з розвитком міста виникла потреба пошуків нових джерел водопостачання. Було детально вивчено водозабір "Тернопільський" с.Біла, Смиківецький, В. Івачевський і перспективні - Охримівський та Тауровський.
З початком будівництва мікрорайону "Східний", виникла потреба у будівництві водозабору "Смиківці" з 7 артезіанськими свердловинами, водоводами і насосною станцією ІІІ підйому на вул. 15 Квітня.

У 1970 році завершено будівництво водозабору, насосної станції і 2 резервуарів ємністю 2 тис.м.куб. на ділянці насосної станції, водопроводу діаметром 400 мм вздовж вулиці Об'їздної на мікрорайону "Дружба", магістральних і квартальних мереж водопроводу.
На початок експлуатації водозабору його потужність складала 17,5 тис.м.куб./добу, але після 3 років експлуатації вона зменшилася до 3,5 тис. куб.м на добу через незначний водоносний горизонт.

Дефіцит питної води складав 10-15 тис.м.куб. на добу. Для забезпечення питною водою мікрорайону "Дружба" на правому березі р. Серет в районі вул. Миру, пробурено 3 артезіанських свердловини, та в зв'язку з поганою якістю води (значний вміст заліза 5-7 мг/л при нормі 0,5 мг/л) через два роки експлуатації свердловини було припнено, що значно погіршило водопостачання мікрорайону "Дружба".

Одночасно розвивається промисловість міста, будується комбайновий завод, завод "Сатурн", завод шахтних світильників, завод "Оріон". Значно зросла потреба питної води на будівництво нових мікрорайонів 7-8-9-10-11-12-13, мікрорайон "Сонячний" (БАМ).

З метою подальшого розвитку системи водопостачання на умовах пайової участі залучаються промислові підприємства. Таким чином Тернопільський комбайновий завод будує у В.Івачевському водозаборі - насосну станцію, 6 артезіанських свердловин, 2 резервуари по 1,0 тис.куб.м стальний напірний водогін "В.Івачів-Тернопіль" діаметром 800 мм загальною довжиною 17 км. За рахунок капіталовкладень будується водопровід діаметром 400 мм на мікрорайон "Дружба".

У середині 60-их років проводиться реконструкція насосної станції №1 "Біла", знезараження питної води рідким хлором. На свердловинах встановлюються насоси типу "К", забезпечується 2-х підйомний варіант подачі води в місто.