Зроби собі закладку!

/ Слідкуйте за нами: ВКYouTubeFacebookTwitterGoogle+

Пан Олег про тернопільські повоєнні землянки


Скоріш за все від довоєнної петриківської цегольні нічого не лишилося (мається на увазі радянські часи). Якби не вона, то може би й Тернопіль не відбудували. Цеглу можна було дістати тільки по великому блату. Дружба будувалася із ракушичніка. Де профтехучилище і залізниця, то був величезний, глибочезний кар’єр. Тепер він засипаний. Різали і оце всі вулиці, подивіться, весь Тернопіль, старі будинки із нього. З Петриківської цегли будували житло. Не було людям де жити. Слухайте, Тернополь..цукрозавод. Тут після війни навколо цукрозаводу було тільки два барака. І два за заводом, а навкруги люди по привичці, як партизани, виривали землянки жили там. Як зараз пам‘ятаю, в мене колєга (дяді Колін синок) в землянці, ми до нього всігда приходили. Мама в нього була дуже хлібосольна, все нам молока дасть, в неї кіз багато було. Хліб пекла сама. В землянках жили. І Тернопіль практично, дуже багато люди жили по підвалах. Часом ми напорювалися на людей (кінець 1940-их), шо жили в підвалах. Втікали від них...