Могила Володимира Лучаківського розташована на Микулинецькому кладовищі неподалік цвинтарної каплиці. Одне із небагатьох поховань видатних тернополян довоєнного міста до якого, за останні роки, прикута увагу місцевої влади.
Серед цієї плеяди лише один українець — Володимир Лучаківський. Юрист за фахом, він обіймав посаду крайового адвоката та неодноразово обирався радним та заступником бургомістра, а з 1896 року до смерті у 1903 року він — посадник Тернополя.
Лучаківського цінували за уміння спілкуватись, професіоналізм і толерантність. Але іноді доходило до парадоксів: поляки вважали його замало польським, а українці — замало українським. За часів посадництва Лучаківського впорядковуються сквери й вулиці, облаштовується вуличне електричне освітлення, розвивається каналізаційна мережа. В. Лучаківського знали у місті як крайового адвоката.
Як юрист він допоміг відстояти права українців на фундацію князя К. Острозького. Його ім'я — серед членів-засновників майже усіх українських інституцій: "Руської бесіди", "Руської бурси", "Просвіти", "Міщанського братства".
Володимир Лучаківський — автор комедій "Іспит на мужа", "Несподівані женихи", гуморесок, оповідань, статей у тодішніх часописах. Переклав близько 20 п'єс з німецької та польської мов. У 1883 році у Тернополі виходить його розвідка "Причинок до етнографії Галицького Поділля". Він також переклав з німецької на українську "Карний закон", "Карну процедуру", зібрав цінні матеріали для словника правничої термінології. Данина шани В. Лучаківському — повернення його імені на карту міста.
19 квітня 1903 року у віці 65 років помер бургомістр д-р Володимир Лучаківський, котрого поховали в гробівці на Микулинецькому цвинтарі. Його іменем згодом назвали вулицю за спортивним майданчиком — стадіоном (тепер — М. Коцюбинського).
Тернопіль 1540-1944. Історико-краєзнавча хроніка. Частина I (2010) І.Дуда
Немає коментарів:
Дописати коментар