Із плином часу багато
чого змінюється, люди, міста, події. Незмінними вони залишаються тільки у наших
спогадах. Тому, коли заглянути у глибину років можна побачити минуле, тільки
треба вміти дивитися та розказати побачене.
Ми спробуємо це зробити
із тернопільським краєзнавцем Володимиром Сушкевичем. Про Тернопіль він знає
усе і навіть трохи більше. Наша розповідь про Тернопіль 40-50-их років,
Тернопіль у стилі ретро.
Розпочнемо з центру. За
центральною трасою вулиці Руської заховалася вулиця Багата. Колись тут жив
єврей на прізвище Багат, ймовірно звідци й пішла назва. А ще й селилися тут
люди заможні, тож з часом і стала вулиця Багата. Сьогодні доречі на цій вулиці
теж облаштувалися люди не бідні, ВО «Тернопільспирт», Тернопільське лісове
господарство, на розі дорогий магазин.
А у війну на місці де
тепер магазин телефонних пристроїв була велика криниця. До помпи прикували на
ланцюгу напів божевільного юнака, ланцюг був довгий. Юнак міг відійти на
десяток кроків, але далі зась. Він помпав воду і наливав її у бочки німецьких
солдатів. Коли холодні дощі геть замучили юнака десь із сотня тернополян
зібралися біля німецького командування з проханням-вимогою припинити знущання
над хлопцем і…о диво..фашисти змилувалися над в’язнем.
Нині на вулиці Багатій
збереглося три старих будинки. Один із них №5, поруч – післявоєнний, а ще
цікавий будинок на вулиці Багатій,2. Тут колись жила медсестра пані Шкільна, у
будинку щей досі мешкають люди, які пам’ятають розповіді про цю жінку. Кажуть
була дуже вродливою, вечорами сідала на лавочці у дворі будинку і грала на
гітарі. Пані Шкільна вже померла, але десь ніби то на Борщівщині живе її син
Володимир.
В цьому ж будинку був
один із клубів будівельників куди міська дітвора ходила дивитися фільми.
А на місці де тепер
обласне лісове господарство довгий час був довжелезний барак де жило чимало
тернополян, які втратили у війну свої помешкання. Було тісно, але жили дружно і
весело.
Ось такі спогади про
найдавнішу вулицю, яка заховалася у самісінькому центрі Тернополя. Вона
згадується у документах ще 17 століття. Над нею вирував вогонь, вибухали бомби,
свистіли кулі, але вона вижила і вабить до себе перехожих.
І ще одна деталь, але вже
із днів нинішніх. До старих будинків, як виявилося ще досі не підведені
комунікації. Тобто як кажуть..усі зручності у дворі. Можливо з часом на місці
цих довоєнних будівель постануть нові комфортабельні котеджі, а що вулиця у
центрі той коштуватиме таке житло ох як не дешево. І тоді вулиця Багата вкотре
виправдає свою назву.
