Всі дороги, рано чи пізно, ведуть на цвинтар. Питання лише в тому..йдеш ти сюди на своїх ногах чи тебе несуть. Є чимало таких, які до кладовища "не надаються", а тому губляться по лісах, ріках, морях...але зараз мова не про це. Родинний гробовець Тернополян Заводовичів / Вжесьнєвських минав сотні разів. Він розташований на центральній адеї Микулинецького кладовища. Лише 25 литопада 2014 року "випадково" зустрівся із корінною Тернополянкою пані Стефою, яка вказала на цю могилу, яка є частинкою її власної історії.
А далі уже могила батьків. Зоня (Софія) (1897-1983) та Михайло (1887-1952) Заводовичі
Мама пані Стефи. Тернопільський фотосалон Adela та Міцкевича M19 (Шевченка)
Родинне фото. 1930-ті рр.
Ну і на останок маленька Стефця Заводович. Перше причастя, ймовірно, знимкували в Монастирській церкві, що на рогатці.
Мій тато робив прорабом, будував пивзавод, храми та ві Львові цукерню. Мав 40 людей в своєму підпорядкуванні, але в 1952 році, тоді лікарняних не давали, сильно захворів. Йому дали якийсь укол, від чого втратив пам’ять та згодом помер.
