Наш німецький знайомий Герхард (Gerhard) і його тато були антифашистами. В 1944 році він клявся мому татові, що не вистріляв жодного патрона в руского солдата. В будь якому випадку, як німецький солдат був зобов'язаний брати патрони, які згодом викидав. Так само робив і його товариш.
Вони після того, як на Новому світі..штабелями лежали (трупи).. клялися, що не вбивали. Перш за все тому, що там не було в кого стріляти. Вони (радянські солдати) бути такі п'яні, шо ледве на ногах стояли. Вінтовки опущені до низу...так само як і голови..кричали "ура". А німці їх всіх сікли (вбивали). Там, де стара "Ватра" (вул.Бродівська)...там була гуральня, бочки..і горівка. З тих бочок стирчали ноги офіцерів..топилися (пили) в тому.. Німці, як відстували, то спеціально то все повідкривали. Всі ті склади з випивкою.. То все було п'яне в дим.. Казав Герхард, шо то було страхіття...
Герой Радянського Союзу Борис Кошечкін на 25-у річницю визволення Тернополя приїхав на урочистості. Я туди ледве попала. Він мав дуже тяжкі бої, де бурса (вул.Качали). Його виступ був дуже емоційним. Говорив про всі ті безглузді жертви. Нічого не боявся, розповідав все...як було. Місцеві організатори намагалися стягнути його зі сцени, але безуспішно. Виник великий скандал..бо говорив про речі..за які ніхто "не смів" згадувати. Незважаючи на те все..театр був повний.
Танкіст Кошечкін приймав участь в боях за Тернопіль 1944 року. Про цистерну із спиртом, історію за яку старожили досі згадуються, говорив і Борис Кузьміч. Цей факт чимало тернополян сприймаються як легенду-байку, а даремно.
