Влітку 1936 року жителі Тернополя були вельми здивовані незвичним видом транспортного засобу, що прибув на залізничний вокзал. Незвичайний вагон обтічної форми, що рухався своїм ходом без паровоза викликав надзвичайний інтерес. Багато з людей, що вперше побачили таке диво з подиву не могли промовити ні слова. З таким фурором в Тернопіль в перший раз прибула так звана "Люкс-торпеда".
Таку незвичну назву отримав міні-поїзд, що в наш час називається рейковим автобусом. Самохідний вагон, що більше нагадував видовжений лімузин, виблискував на сонці і тішив око округлими формами. "Люкс-торпеда", а офіційно "потяг моторово-експресовий", була окремим моновагоном довжиною 22 метри з двома кабінами машиністів з обох боків. Комфортабельний салон "торпеди" вміщав 52 пасажири, що могли насолоджуватись швидкою та комфортабельною поїздкою. В рух "торпеда" приводилась за допомогою двох шестициліндрових дизельних двигунів. Будувався чудо-потяг на першій польській фабриці локомотивів за ліцензією австрійської компанії Даймлер. Незвична аеродинамічна форма моновагона різко контрастувала з незграбними обрисами чадних паровозів, що ще й залишали за собою густий димний слід.
Але найголовнішою особливістю "люкс-торпеди" була її швидкість. Максимально "люкс-торпеда" розганялась до 120 кілометрів за годину (!), а робоча швидкість її ходу становила 100-105 км за год. Цікаво, що сучасні рейкові автобуси їздять саме з такою швидкістю.
Перші рейси "люкс-торпеди" пролягли в 1936 році з Кракова на туристичний курорт Закопане. А влітку 1936-го цей чудо-поїзд розпочав регулярні рейси з Львова до Борислава, Коломиї та Тернополя.. З Львова "торпеда" виїжджала о 15 год. 28 хвилин, а в Тернопіль прибувала в 17 годині 12 хвилин, тобто менш як за дві години. Окрім пасажирів, цим рейсом в Тернопіль прибувала пошта. Пізніше, 1939-му, рейси "торпеди" були продовжені до Чорткова та Заліщик.
На жаль хвиля Другої світової війни зупинили тріумф "люкс-торпеди". Хоча про рівень її класу говорить один промовистий факт. Під час німецької окупації вагони "люкс-торпеди" були призначені вийнятково для проїзду німців та "фольскдойчів".
Сьогодні "Укрзалізниця" презентує рейкові автобуси як новітній винахід сучасного транспортного засібу. Але як свідчить історія, все нове - це добре забуте старе. Залишається сподіватись, що сучасна "люкс-торпеда" знову почне регулярні рейси до нашого міста.
Вересень 1939 року. Червона армія переходить Збруч і стрімко пересувається в напрямку Львова. Польський орел на символіці залізниць заміняється радянською символікою - на Галичині створюється Львівська залізниця. Першим кроком нової влади стала перешивка колії на радянський стандарт - 1520 мм. До цих робіт широко залучалось на обов`язкоій основі місцеве населення. Проте пропускна здатність Львівської залізниці абсолютно не задовольняла потреб Червоної армії, що готувалась до великої війни. Тому урядом СРСР були вжати радикальні кроки.
Для перебудови залізниць Західної України та Білорусії були виділені значні кошти. Для проведення більш масштабніших робіт в західні регіони було перекинуто 1-шу, 4-ту та 5-ту залізничні бригади Особливого корпусу залізничних військ. В їх завдання, зокрема, входило будівництво другої колії на ділянках Проскурів-Ярмолинці-Копичинці-Біла(Чортківська)-Бучач-Монастириська-Станславів та Шепетівка-Ланівці-Тернопіль-Острів-Потутори-Ходорів. Будівництво другої колії дозволяло створити нові транспортні коридори на шляху на Захід.
В 1941 році розпочались масштабні роботи на ділянці коло станції Березовиця-Острів. Червоноармійці залізничних військ у перший день зіткнулись з незнайомою їм ситуацією, коли земля, на якій вони проводили трасування колії, була приватною. Місцеві жителі вороже зустріли інженерів залізничників і не дали можливості проводити роботи. Конфлікт вирішували шляхом викупу землі державою, застосовуючи методи силового "переконання".
Проте роботи тривали недовго, з початком війни, роботи були закинуті, будівельна техніка знищена, солдати залізничних військ були переведені вглиб країни.
У липні 1941 року Тернопільщина була окупована німецькими військами. Наступаюча на Схід німецька арія потребувала постійного постачання боєприпасами, продовольством, амуніцією. Тому окупаційна адміністрація взяла залізниці під особливий контроль. Нова перешивка колій під європейський стандарт, охорона мостів та віадуків, відбудова пошкодженого колійного господарства - такі перші кроки німецького керівництва залізницями Тернопільщини.
Залізниця знову почала модернізовуватись, проте вже в іншому напрямку. Друга колія почала прокладатись з Заходу на Схід - з Красного на Тернопіль, а далі до Волочиська. У розширенні цього шляху німці залучали військовополонених та євреїв з концтаборів. Ця двоколійна магістраль є головною на Тернопільщині і діє і до нині.
Цей перегон став найважливішою ділянкою дороги. Протягом доби через Тернопіль проходило більше п`ятдесяти вантажних ешелонів в напрямку фронту. Постійна охорона залізничної колії давала свої результати - диверсій на цій ділянці майже не було.
Тернопільський вокзал, понищений бомбардуваннями липня 1941 року, змінив свій сецесійний вигляд, скляне "око" вокзалу було демонтоване.
На початку 1944 року Червона армія впритул наблизилась до кордонів Тернопільщини. Саме залізниця Львів-Тернопіль-Проскурів-Жмеринка стала головною метою березневої наступальної операції, що пізніше отримала назву Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції. Війська 1-го Українського фронту 4 березня отримали наказ перерізати цю надважливу для німецької групи армій "Південна Україна" магістраль у Тернополі, Волочиську та Проскурові. З трьох напрямків успіху вдалось досягти лише в районі Волочиська, де розгорнулись жорстокі бої частин 60-ї армії генерала Черняховського і німецьких 7-ї танкової дивізії та 1-ї дивізії СС "Лейбштандарт Адольф Гітлер". В більшості випадків залізничний насип і полотно ставали рубежем запеклої боротьби.
Особливістю боїв за залізницю стало використання німецькою стороною бронепоїздів. Наприклад в районі Тернополя діяв німецький бронепоїзд Panzerzug 11.
В результаті штурму міста Тернополя з 8 березня по 15 квітня 1944 року залізничний вокзал був знищений дощенту. Значних втрат зазнало колійне господарство станції, локомотивне депо та склади.
Друга світова війна завдала великої шкоди залізницям Тернопільщини, особливо це стосується залізничного вузла Тернопіль.
Німецька адміністрація при відступі завдала відчутних пошкоджень колійному господарству на ділянці Львів-Бережани-Підгайці. За допомогою спеціальний пристосувань, які тягнув локомотив знищувались шпали і самі рейки. Окрім цього значного удару по цій ділянці завдали партизани загону С.А.Ковпака під час їх рейду в Карпати. Масштаби руйнування були настільки значними, що цю ділянку залізниці вирішили не відновлювати. Зараз це залізниця-фантом. І тут, на місці минулої колії можна побачити насипи, просіки в лісі, що ще пам`ятають веселий перестук коліс паровозів.
Така ж доля дісталась залізниці на ділянці Бучач-Монастириськ-Хриплин. Сьогодні це справжня знахідка для тих, хто хоче бачити приховане. Колишня залізниця проходить майже поруч з існуючою автодорогою Монастириськ-Івано-Франківськ. Спостережливе око може відрізнити на фоні мальовничої місцевості цілі відрізки земляного насипу, колишні мости через річки, переїзди тощо. До речі цю дорогу ще цілком можна відновити. Тоді Тернопіль зможе отримати короткий шлях до Карпат. Таким чином за воєнний та післявоєнний період Радянської влади Тернопілля втратило значну частину колійного господарства. Інші ділянки колії дійшли до нашого часу в тому ж вигляді, як і 60 років тому. Динамічний розвиток залізничного перегону Красне-Золочів-Тернопіль-Волочиськ призвів до його електрифікації у 1995-98 рр. Решту дільниць Тернопільських залізниць очікують свого ренесансу.
ОЛЕКСАНДР СЕМЕНІВ, Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар