..келішки були із скла, але туди міг влізти хіба мізинець. Новий рік (з 31 грудня на 1 січня) перед війною в Тернополі ніхто не святкував. А от Різдво святували дуже добре. Перш за все ялинка була не новорічна, а різдв'яна. Вона була живою..купувалася, бо то було доступно. Поряд мешкав мій дідо (на рогатці), то ми все йшли до нього на Різдво. Тато прибирав ялинку 6 січня. Мама готувала на кухні. І ше була така особливість, шо тато смажив пампушки з мармулядою, які посипалися цукровою пудрою. Мої цьотки зносили то все до діда, але обов'язково від тата мали бути пампушки. А ше він готував заливну рибу (щуку або карпа). Її купували на Білогірській..там ті Паращуки..вони ловили. То була рідкість. Сиділи у діда, збиралися батьки, а ми гнотики (діти) за ними і ходили колядувати по Дорошівці, Гайовій..то було як мале село. Після війни ми також ходили з колядами. Якби я не прийшов вінчувати, то би ся образили цьотки мої. А на Валися - колядувати, то було обов'язково. На столі обов'язково була кутя. Дехто готував борщі з вушками, а в нас мала бути смажена пісна капуста і варений горох. Селедець, риба.. Ялинку знімали вже аж після Йордану.
А тут, де зараз побудовано п'ятиповерховий дім на Острозького, то мешкали Войтовичі. Там був старий будинок, який знесли. То все Дарця мені кутю на свята приносить. Все кози тримали.
