Майно зруйнованого Парафіяльного костелу (тепер ЦУМ) тонким шаром розкидато по білому світі.. Дещо лишилося у Тернополі, але це мізер..з усього..що там булоя. Одна із стацій розташована в Катедрі. В 16-му томі "Костьолів і кляшторів тернопільського воєдодства" детально описано..шо і де міститься. Якось руки дійдуть до розбору тих перекладів..
22 травня 1946 року заповнено останній транспорт (2 вагони з 8 скринями інвентарю), яким мали наступного дня виїхати ксьондзи Аполінарій Валенга, Станіслав Малачинський і Юзеф Анчарський з думкою, що обслуговування в костелі для решти парафіян буде надалі здійснювати пенсіонер-резидент кс. Маріан Урба. Місцевий урядовець з справ релігійних однак пригрозив, що кс. Урба не дістане згоди на працю в костелі, бо він лише шкільний катехит, що на пенсії (а не пробощ чи вікарій), і святиня буде негайно закрита. Ксьондзи тому вирішили залишитися в Тернополі і розпочали пошуки людей для розвантаження вагонів. Через дві години урядовець змінив положення і підготовив відповідний документ, який підтверджував згоду на виконання служби кс. Урбою. 23 травня було запаковано кам’яні скульптури Матері Божої і Розп’ятого Ісуса з бічного вівтаря. Цього ж дня вікарій кс. Юзеф Анчарський злапав на гарячому злодіїв біля костельного паркана.
В костелі залишилися стації Хресної Дороги. Пробощ і вікарій виїхали 24.05.1946; кс. Урба згодом був заарештований, і змушений виїхати на захід, що наступило через кілька тижнів.
В костелі залишилися стації Хресної Дороги. Пробощ і вікарій виїхали 24.05.1946; кс. Урба згодом був заарештований, і змушений виїхати на захід, що наступило через кілька тижнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар