Цікавий життєпис Івана Заруцького, який попав у полон під час одного із турецьких нападів на Тернопіль та околиці. Одружившись із Марією Мнішек, він став відомим в історії як Лжедмитрій.
Інколи досить двох речей для того, аби знати про що і де копати. Тому йдемо на Вікіпедію.
Заруцький Іван Мартинович (р. н. невідомий, Тернопіль(?) — 1614, Москва) — отаман донських та українських козаків, діяч «Смутного часу» в Московській державі.
Батько Заруцького походив з Тернополя. Малим потрапив в полон до татар, перебував серед них до повноліття, коли якимсь чином пішов від них і опинився серед донських козаків[1].
На чолі козацького загону брав участь у повстанні під проводом Івана Болотнікова. У 1607 р. приєднався до Лжедмитрія II, котрий пішов на Москву та розташувався в Тушині. Влітку 1609 р. зупинив військо Василія Івановича Шуйського на річці Хімка, чим урятувавТушинський табір. Після розпаду Тушинського табору і втечі Лжедмитрія II до Калуги перейшов з частиною донських та українських козаків до польського короля Сигізмунда III Ваза. Після розгрому військ Шуйського під Клушиним, у вересні 1610 р. повернувся до табору Лжедмитрія II в Калугу, де перебувала й Марина Мнішек, яка визнала Лжедмитрія II своїм чоловіком.
Після вбивства Лжедмітрія II одружився на Марині Мнішек і взяв собі за мету посадити її сина на московський престол.
В 1611 році підтримав перше московське ополчення, яке звільнило від поляків та литовців більшу частину Москви.
В серпні 1612 року з вірними козаками («мало не з половиною війська») покинув табір ополченців та пішов у Коломну, прихопивши з собою Марину Мнішек і її сина, який міг бути використаний як номінальний претендент на російський престол. З Коломни рух Заруцького поширився на Рязанщину. З 11 грудня 1612 року резиденцією отамана було рязанське місто Міхайлов, його військо контролювало значну територію.
Після лютневого Земського собору 1613 року, на якому на царство був покликаний Міхаіл Фьодоровіч, Заруцький був оголошений ворогом держави, на що він відповів розоренням міст Єпіфань, Деділов та Кропивна на Тульщині. Для боротьби з козаками Заруцького було сформоване військо на чолі з князем Іван Одоєвським. Під Воронежем між ними відбулась дводенна битва, після якої Заруцький через Дон відступив до Астрахані, де знайшов підтримку місцевого населення.
Побоюючись зростання впливу Заруцького, проти нього були додатково зібрані значні сили. 24 червня 1614 року разом з Мариною Мнішек, її сином та декількома сотнями козаків був схоплений військом Одоєвського.
Страчений (посаджений на палю) в Москві разом з сином Мнішек.
Немає коментарів:
Дописати коментар