Ми в дитинстві (1930-ті) не задумувалися про майбутнє. Ми думали, шо так як є...буде все. Найліпші свята були до 1939 року. Лишилися приємні та добрі спогади. А пізніше..то вже було дуже страшно, дико та невиносимо. Найскладніше Різдво було в 1939 році (за москалів), коли мого татка Онуфрія Саїка заарештували за те, що він запізнився на роботу на 10 хвилин. Він просто не хотів спішити через погану погоду. Його судили перед святами. Тоді йшов дощ зі снігом.. Дали йому 2 роки приимусової праці, копали на Галєвій горі (Кутківці) окопи.
В татка не було обув'я до такої роботи. Ні вбрання..ні взуття... І він в тих елєганских мештах, шо ходив на роботу..в дорогу гарному плащику..капелюх на голову..йшов з лопатою колпати окопи.
Онуфірій Саїк перед входом до готелю (Шевченка,23)
Він приходив весь в болоті. Зважаючи на те, що купу років працював шахтарем, мав закалений організм, він ніколи хворий не був.
 |
| ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДОВОЄННИЙ КЕЛІШОК ДО СПИРТНОГО |
Якщо вже десь чіпалася застуда, то все брав 100 грам горілки, сипав туда чорного перцю. На вечір випивав і на ранок вставав, як огурчик..ніби нічо не бувало. То був його єдиний лік. Ніяких лікарств тато ніколи не приймав.
