Зроби собі закладку!

/ Слідкуйте за нами: ВКYouTubeFacebookTwitterGoogle+

Тернопільські підземелля (2006)




У світі незвичайного: У світі незвичайного
Назва частини: Тернопіль підземний і його жителі

Про те, що під Тернополем є підземне місто я чула не раз. Про це знають всі. На початку 21 століння, в одній з газет, навіть, опублікували план підземних ходів.

ЧАСТИНА 1

 Після війни у ходах жили люди?

Однак те, що я почула декілька місяців тому подібно на сюжет фантастичного фільму. Літній пан, тернополянин, розповів мені дивовижну історію про те, як у середині 1950-их років, під час обвалу робітники знайшли сім’ю, яка жила під землею, майже, 10 років і нездогадувалася, що 2СВ уже закінчилася. Ніби то люди переховувалися від бомбардування у підвалі, вихід завалило, натомість сім’я знайшла хід, який вів до іншого підвалу. Так родина пересувалася системою ходів з підвалу до підвалу.

В основі кожної легенди лежать факти. Чи могли у тернопільському підземеллі жити люди? Хто про це може знати? Якщо людей дійсно знайшли під час обвалу, про це може знати архітектор. Володимир Дмитрович Сопків після вітчизняної війни працював інженером обпроекту «Геодезія». Саме він спроектував центральну частину міста такою, якою ми її бачимо зараз.

Під час війни вся Замкова, до озера, була зруйнована. Тоді обвали під час забудови були звичним явищем. Адже будувати довелось на підвалах зруйнованих будинків. Ось що знайшли під будинком, що на Руській,15.

Говорить Володимир Сопків (інженер облпроекту «Геодезія»)

- То десь йшло до 200 метрів і копали в сторону замку.
-Якою була ширина та глибина (ходу)?
- Глибина десь була 1.80, ширина около 2 метрів. Капітально зроблено, збудовано. Так було досить чисто, навіть жити можна було, може там і жили.
Хто переховувався під земленю Володимир Сопків не знає. Він перший хто дослідив і останніх хто бачив підземний хід під вулицею Замковою.
-А його нема, його забили. Ми то все проектували. Той хід, шо я наніс на масштаб, на карту. Розумієте, його забили, щоб він недай Бог не провалилася якась будівля.

Володимир Дмитрович пам’ятає інший обвал. За його словами тоді під землю провалився молодий чоловік, який ніс з ринку продукти.
-На цій вулиці, Шашкевича, колись тоже був обвал і навіть людина провалилася три метри глубиною, то його вже витягнули.. Тоже йшов кудись, але куди?! Після війни багато тих тунелів засипано.

Можливо тоді хтось побачив як чоловік вилазить з під землі і цей факт породив легенду про жителів підземелля.
За словами архітектора підземні ходи не рідко плутають із системами каналізацій і оборонними валами. Однак і у них є також своя розгалужена система, яка ще недосліджена.

Де технікум кооперативний будувався, ми його також проектували, був такий архітектор Гронський, то там вже як почали будувати, то звідтам фундамент пішов на глибину 2,5м, десь коло того. А в цій стороні, ближче до озера, пішов на глибину до 12-14 метрів. Ше на десяти метрах якесь сміття витягали, потім ми знайшли старі архіви, то виявилося, що колись був, ще сотні років тому, йшов до озера такий «овраг».
Система ходів все ж існує. Однак відновити центральну, і напевне основну її частину неможливо. Виходи і частини лабіринку забетоновані. Наврядче колись у нашому місті буде музей накшталт одеських катакомбів.

Напевне найцікавіше знаходиться під замком. Я вирішила зустрітися з директором спортивної школи греко-римської боротьби. Володимир Пилипович працює в цьому приміщенні років з п’ятдесят. До того ж жив у Тернополі ще з довоєнних часів, і мав би щось знати.

Говорить Володимир Пласконіс (директор СДЮСШР греко-римської боротьби)

Два ходи знайшли під наше озеро. Я думаю, що вони затоплені водою. Чому? Тому що фундамент..вода стоїть вище від фундамента і ми сьогодні відчуваємо, що фундамент тягне воду. Підземні ходи, які існують і сьогодні, я вважаю, що вони, мабуть, і недосліджені. Тому що після війни поставили стіну там, і входу фактично немає. Піднімають ту стіну, є певний дозвіл, це мабуть зв’язано із СБУ нашим, мабуть техніка безпеки, яка повинна..може там і міна може бути.

Під час 2СВ тернопільський замок був форпостом гітлерівців. Архітектурна будова, стіни якої мають товщину 4 метри 25 сантиметрів, служили для німців бомбосховищем. 5 поверхів, декілька підземних ярусів, можливість переходу з кімнати в кімнату і в підземелля через ходи в стінах, мрія кожного стратега. Під забетонованим майданчиком – підземний поверх і ймовірно не один. І вимурувана працівниками НКВД глуха стіна підділяє нас від таємниць підземель.

Говорить Олег Гаврилюк (завідувач відділом давньої історії ТОКМ)

В мене великі сумніви є, що під річкою є підземних хід, який веде в напрямку до Кутковець або Загребелля. Він виник вже після 1540 року, бо тут знаходився за гребльою, яка була зведена в 1548 році. На мою думку, в 16 століття, до побудови озера в 1548 році, замок мав проїзд центральний і він зовсім іншого типу був.

Олег Миколайович в історію з підземними жителями не вірить. Він звик спиратись на документи, бажано першоджерела, а згадок в історичних джерал про них не зутрічав. Каже, що єдині жителі підземелля – це злочинці з замкових казематів.

В’язниця була – це обов'язково, і тут когось утримували. Я можу навіть навести приклади, що були засуджені на смерть дві жінки, які хотіли вбити своїх чоловіків і підмовили для цього своїх коханців. Це в історії Тернополя є, просто про це ніхто не знаю, бо не вивчають документів архівних.
В так званих Трембовельському і Гроцкому архіві є матеріали збережені до цього часу.

У замку і жила династія катів. Можливо у підземних казематах утримували Івана Богуна.

Ми знайшли думку одного польського історика, він стверджує, що в казематах замку знаходився колись Іван Богун. Коли він тут знаходився? Я думаю, що до 1648-ого року, тобто до початку визвольних змагань. Тобто ми це називаємо, як визвольна війна українського народу чередини 17ст. Тому що в 1648-ому, до розстрілу в 1650-их роках, ми знаємо, що він знаходився в українській армії. Ми будем шукати.звичайно..можливо знайдем корені..
Володимир Пилипович стверджує, що під час війни тернополяни не могли переховуватися у ходах під містом.

На німецьких машинах..всі були вивезені..я був один із тих, хто вивезений в Забойках..наша сім’я, мати..в тому селі. Но всі жителі міста були вивезені (йдеться про евакуацію мирного населення під час боїв 1944 року). Настільки цей комендант міста була людина гуманна, мабуть високого інтелекту, шо пішов на такий подвиг – це людський подвиг. Під час війни..взяти..вивезти цивільне населення, щоб воно не гинуло. Я думаю, що родина того коменданта німецького може пишатися ним.

І все ж під містом люди жили. Володимир Пласконіс переконаний в цьому. Бо під час обвалу в 1960-их роках бачив їхні рештки.
Був підземний хід, де я сам спускався. В 1965 році було знайдено металічне ліжко, хтось був там, а також останки скелетів. Мабуть це був дитячий скелет і жіночий. Може це була єврейська сім’я, може вони зуміли зайти в цей хід, шоб ховатися від німців під час війни. Могло бути. Но з боку замку щоб зайти..це було неможливо.

Частина 2

Говорить Богдан Хаварівський (директор ДАТО)

До отримання ше магдебурзького права тут татари.. тут йшов такий шлях.. І люди куди тікали? Під землю. За легендами, то були ходи по всьому місту. То були ходи аж під то болото, під річку (Серет) аж під Кутківці, є така легенда і вона навіть доведена. Звідки я це знаю? Є такі справи, випадкові, які я читав, зведення, що НКВД, що за німців там ховалися євреї і ховався навіть рух опору, тобто ОУНівці, бандерівці і жителі міста, які переховувалися від бомбардування. Бо то страшна річ була..війна, тут фронки..різні люди, різні національності. Особливо навіть визвольна армія наша не відзначалася делікатністю по відношенню до населення, яке жило тут.

Гітлер вже здався, все, але рух опору. Де він? Облава на них тут НКВД, а вони виринають десь там.

Тернополяни, які проходять вулицею Сагайдачного, ніколи не звертають увагу на сосни, які височать в один рівень з Катедральними куполами. Вони не замислюються над тим звідки ці дерева ростуть. А між тим, в середині споруди є італійський дворик, де під час 2СВ німці сховали зенітку. Зенітка розстрілювала радянські літаки. Підземелля під Катедрою також має декілька поверхів. У дощові дні вода тут не затримується, вона легко просочуються нижче.  Зверніть увагу на візок. Ним підвозили до зенітки снаряди. Нині на ньому перевозять виборчі бюлетені, які за браком місця в архіві зберігаються в підземеллях.

Богдан Васильович згадує, що одного разу знайшов у ходах пляшку густого церковного вина. Мабуть її приховали у 17 столітті, тай забули.

Історія підземелля дала би датування.. там науково можна оприділити.. якісь найти пам’ятки, тих часів. Це дуже цікаво. Але це треба археологів, Радзієвського, його команду тих хто знається на печерах. То треба істориків, архіви вивчити досконало. Не тільки наші архіви, а архіви, які є, особливо, в СБУ. Якраз про той період, вони мали ті схеми, те все. Вони там мурували те все, заставляли робітників закривати ті ходи.

Щоб дослідити ходи, треба мати достовірну карту і вона є. Однак зберігається у Варшавських і Краківських архівах. Ці документи були вивезені польською владою ще до 2СВ.

Поляки також цікавилися. Вони мали інтерес на цю землю, свої, як вони казали. Вони як прийшли в 1918-19рр., то їх в першу чергу цікавило, на чому стоїть Тернопіль. Бо окупант, знаєте, завжди нищить все те, що було до нього.

Двадцять років тому польський історик, колишній житель нашого міста Чеслав Бліхарський, автор кількох праць про Тернопіль, хотів передати в ДАТО документи і карти довоєнних будівель, однак через непорозуміння вони так і залишилися у Польщі. Серед документів, які зберігаються в ДАТО є звіти НКВД, в яких вказано, що виділена бригада для того щоб замурувати підземних хід у якому переховуються вороги радянської влади.

Тема, яку ви зараз підняли, вона гідна якоїсь навіть книжки, монографії, бо там не просто цікавість, не просто азарт,сенсація, а там і долі людські. Ті люди, які зараз в Ізраїлі там переховувалися, завдяки тим підземеллям збереглися. Ті люди з підпілля, які були замуровані і були відірвані. Бо їх там за одну ніч чи день всі ці ходи були замуровані НКВД.

З нащадками тих, хто переховувався під землею Богдан Хаварівський знайомий особисто.

До мене приїжджають часом і просять сфотографувати де їхні доми, я їх водив. То кажуть..о..там десь де синагога був підземний під, ми там ховалися. Синагоги вже нема, там де котельня, зараз там де піцерія..в тому.. От там вони ховалися.. звідтам були підземні ходи аж до Катедри. Оце мені з Ізраїлю говорили такі Вінтери, вони відомий рід, жителі з Тернополя.

Такий був тут.. Таллєр, приїжджав з Америки. Відомий представник жителів Тернополя. Він говорив, що вони врятувалися, його жінка. А брат десь вибіг там..бо вони голодували, до хати своєї, а там були якраз німці і просто вбили його там, в рідній хаті вбили. Так шо судьби…там книжку можна писати..

Ті з ким я зустрілася під час підготовки передачі знають про жителів підземного міста мало. Водночас я дізналася, що люди, які знають більше ще живі. Я вірю, що знайду їх.

Над передачею працювали:

Автор – Валентина Лопащенко
Оператори – Віталій Павук, Сергій Русаков, Олег Павлишин
Звукорежисер – Андрій Ярмусь, Юрій Данилюк
Інженер відео монтажу – Володимир Ковальчук

Тернопільська обласна державна телерадіокомпанія 2006 рік