Зроби собі закладку!

/ Слідкуйте за нами: ВКYouTubeFacebookTwitterGoogle+

Михайло Бріль про розстріли тернопільських євреїв (1941-43рр)



Коли до Тернополя увійшли німці, Вам було 7 років (1941р). Якими були очікування та відчуття серед людей? Чи був страх або пересторога?

Тут, бачиш..в нас не було такого. Страх не був, бо не вбивали німців, не було таких партизанів і вони нічо людям не робили. Звичано..треба було робити, бо..знаєш сам.

Чи була різниця між першими москалями і німцями?

Була різниця. Німець, як прийшов, то він без тебе би нічого не взяв. А «наші», як прийшли, то де шо годен був потягнути..той тягнув курва. Він прийшов до хати і вимагає самогонку, а як нє, то буде грубу валив, бо ти сховав там самогонку.

Чи знали в Петрикові про те, що в Тернополі масово вбивають євреїв? (1941р)

Так, знали. Я був пацан, а в мене на Куяві (від вулиці Польної і до пагорба) жив стрий (татів брат). То було на горбі..і ми помежи купками гною лягали і дивилися, як німці розстрілювали євреїв. То все було літом, бо..там були такі ями..9 ям..3м широкі..9 довгі і 3 глибокі. На тому місці зараз поля та городи. На той час (початок 1940-их) найближчі будинки були на Куяві (околиця села Петриків)..но 3 хаті. То все було поле. Відносно Тернополя..найближче була цегольня. Коли німці завершили розстріли..там кров до річки (Серет) йшла як вода. То ж живі люди..ями отакво ходили. Він ставив 9 чоловік на яму, там була доска..він розстрілював. Вони падали, живий чи не живий..впав і все. А там складали їх, самі ж жиди. Паніки не було. Спокійно йшли, потім роздівалися на голо, розстрілювали і все. Пригадую 6 чи то 7 ям. Коли кінчили то все..то пішла кров..смирід сильний. Вони зсипали і припинили, бо потім возили в Белжец, де палили. Після війни там поставили пам'ятник. Їх вели з тернопільського гетто по вулиці Шептицького, де був деревляний міст, а за ним догори попри цегольню і в долину.