Зроби собі закладку!

/ Слідкуйте за нами: ВКYouTubeFacebookTwitterGoogle+

Сумний кінець «Випадкової зустрічі» (2003)


Цими днями невідомі особи викрали в центрі Тернополя «металеву жінку» — один з елементів скульптурної композиції «Випадкова зустріч» відомого майстра Стюарта Джонсона, який є національним скульптором США і вважається гордістю Америки. Зухвалий вчинок у цінителів мистецтва викликав особливе обурення — мистецьких робіт Джонсона у Європі немає взагалі, поодинокі скульптури встановлені лише у Японії та Індії. Задум подарувати Тернополю «Випадкову зустріч» було втілено не за один день — раптова згода скульптора, а відтак тривалі зусилля Посольства США в Україні та Корпусу миру. Та пункт призначення цієї скульптурної композиції — один із скверів Тернополя, — на жаль, виявився проміжним. Дві металеві жінки побули тут разом лише трохи більше року…

Коли один із волонтерів американського Корпусу миру Джон Звожек працював у відділі екології Тернопільської міської ради, він показав каталог скульптур Стюарта Джонсона. Роботи вражали оригінальністю і простотою, ба ні, оригінальність, мабуть, була якраз у простоті. Усіх їх об’єднувала радість, усмішка, щастя — гасла життя і творчості відомого американця. Розмова завершилася пропозицією — чи не хотіли б тернопільські чиновники мати в місті одну із скульптур американського майстра.







Тодішній начальник відділу екології Олег Соколовський вибрав композицію під назвою «Випадкова зустріч», яка найбільше відповідає аурі міста, гармонійно вписується у його парковий ландшафт. Американському скульпторові надіслали багато краєвидів Тернополя. Він був просто захоплений красою «міста парків та гідроспоруд» і пообіцяв зробити все, щоб ця скульптурна композиція якнайшвидше була в Тернополі. До речі, американець вирішив розлучитися зі своєю найдорожчою роботою. Мистецьку цінність випадкової зустрічі двох жінок у парку Стюарт Джонсон визначив у 100 тисяч американських доларів.

Ініціатори «великого переселення» дуже сумнівалися, чи дозволить Конгрес вивезти цей мистецький витвір за межі США. А ще, окрім позитивного рішення нижньої палати парламенту, потрібні спеціальні дозволи ряду американських урядових установ. Та ось всі погодження є! І скульптурна композиція, яка знаходилася в одному з парків США, їде в Україну. Її оформляють як дипломатичний вантаж з уже меншою митною вартістю — 40 тисяч доларів. По дорозі «дві жінки» зупиняються в Польщі. З якихось джерел про це дізнаються урядовці Франції і просять скульптора привезти до них на батьківщину та встановити в Парижі. Джонсон відмовляє. Скульптурна композиція вирушає до Києва. Особи, близькі до мера Олександра Омельченка, висловили бажання залишити її у столиці. Та отримали вони те ж саме, що й французи, — відмову.

Нарешті робота відомого скульптора Стюарта Джонсона прибуває в Тернопіль. У березні минулого року її встановлюють в центральному сквері. Та у передвиборній каруселі-2002 скульптурну композицію «забули» поставити на баланс міста. Тому досі її офіційним отримувачем є фізична особа — пан Олег Соколовський. І ось прикра несподіванка. Мабуть, за випробуванням долі колишній начальник відділу екології міськради, який ініціював перевезення скульптурної композиції зі Сполучених Штатів до Тернополя, на світанку одного квітневого дня першим побачив зникнення «металевої жінки». Друга, за його словами, лежала поблизу і була готова до завантаження. Як виявилося, нерухомі постаті можуть зарухатися на видному місці за декілька десятків метрів від будинку міської міліції.

Кримінальну справу за фактом зникнення скульптури працівники міського відділу УМВС в області порушили, але за ч.1 статті 185 ККУ («крадіжка»), оскільки правоохоронці поки що не отримали підтверджуючих документів про скульптурну композицію як витвір мистецтва та її вартість. Розпочато розслідування. Заступник начальника Олександр Богомол називає дві основні версії, які відпрацьовує слідство, — крадіжка з метою збуту кольорового металу та крадіжка скульптури для встановлення на дачі нового українця. Наразі ці версії залишаються версіями, бо не встановлено зловмисників.

А чимало жителів міста висувають свою версію того, що трапилося. Навіть деякі професори тернопільських вузів у зникненні «металевої жінки» бачать арабський слід: так, мовляв, араби помстилися Україні за відправлення батальйону в Кувейт. Це справді самобутня місцева фантазія. А сам ініціатор встановлення «Випадкової зустрічі» в Тернополі Олег Соколовський крадіжку скульптури пояснює так: «На мою думку, цей злочин готували і вчинили колекціонери далеко не тернопільського масштабу. Адже мати таку скульптуру — престижно для будь-якої приватної колекції закритого типу».

Та на якій версії не зупинилося б розслідування справи, для багатьох тернополян і організацій скульптурна композиція справді мала цінність — і мистецьку, і суто емоційну. «Випадкова зустріч» збирала багато люду, вона була окрасою міста. І не випадково представники Корпусу миру висловили готовність виплатити 5000 американських доларів тій особі чи особам, хто підкаже слід злочинця. Та пропонують вони винагороду чи не востаннє. Бо коли в Україні зникнення скульптурних творів, картин, акти вандалізму щодо пам’ятників стає звичним явищем, то мало хто із зарубіжних митців надалі забажає залишити тут свій витвір. Подарунки роблять не для того, щоб їх потім довго шукати...

Роман Якель «Дзеркало тижня» №17, 08 травня 2003, 00:00
Фото Андрія Панадюка