Мій татко перед війною часто бував у фризієрні (перукарський салон) на сучасному бульварі Шевченка.
 |
| ТАБЛИЦІ ІЗ ВІДПОВІДНИМ НАПИСОМ ВИДНІЄТЬСЯ ПРАВОРУЧ |
Татко був дуже педант, він мав свого фризієра. Той заклад містився поряд із рестораном (мається на увазі «Бульвар» на Шевченка 23), який прилягав до готелю «Подільського». А може то і була вланість пані Юстини Шидловської. Того я точно сказати не можу. Вона навіть після війни там діяла. Сучасного слова «перукарня» ніхто не вживав.
Татко ніколи нічого сам не робив. Він голився завжди у фризієрні, тобто ходив кожного дня перед тим, як йти на роботу (працював у готелі). Також завжди мав впорядковані руки, манікюр, то було обов’язково.
Одяг прасувався вугльом, який кидався до желізка. Спеціальної дошки для прасування не було, ставилося на стіл, який попередньо застелювався. Желізко мало дірки з двох сторін. Йшлося на двір, роздмухувалося і так те вугілля тліло. Єдине, що у людей голови боліли він того гару.
ОНУФІРІЙ САЇК БІЛЯ ВХОДУ ДО ГОТЕЛЮ (ШЕВЧЕНКА,23)
Татко ніколи нічого сам не робив. Він голився завжди у фризієрні, тобто ходив кожного дня перед тим, як йти на роботу (працював у готелі). Також завжди мав впорядковані руки, манікюр, то було обов’язково.
Одяг прасувався вугльом, який кидався до желізка. Спеціальної дошки для прасування не було, ставилося на стіл, який попередньо застелювався. Желізко мало дірки з двох сторін. Йшлося на двір, роздмухувалося і так те вугілля тліло. Єдине, що у людей голови боліли він того гару.
