Ми любили дзвонити на тій старій дзвіниці. Якщо був похорон, то всі йшли по вулиці Острозького. Всі діти хотіли.."шикувалися" в чергу. Пригадую, що там був лише один дзвін, але досить солідний, бо підносив нас.
Стара (до 1962р) та нова дзвіниця Монастирської церкви
Там був єдиний вхід на цвинтар і до церкви, якраз через ворота в дзвіниці. Пригадую руйнування церкви, бо мій колєга сказав, що "завтра" (листопад 1962р) підриватимуть. Він був будівельником, був змушений підігнати машини, які мали розбирати та вивозити руїни.
Завдяки Ігорю Гереті залишився Домініканський костел. То його робота. Хочаб за це він вартий пам'ятника. Катедру мали знищити, якраз після того, як підірвали Монастирську церкву. Там на даху росла береза. Склепіння збереглося ше від пожежі 1939 року, але нічого не відновлювали.
Герета наполягав, шо місту потрібне приміщення для художньої галереї. Саме тому пропонував зберегти костел, який, на його думку, був найкраще для цих цілей пристосований. То вже стояло питання. То мені сам Герета розповідав.
 |
| ЙМОВІРНО...1969-70РР |
Немає коментарів:
Дописати коментар